Мораль як суспільний інститут: проблеми осмислення в системі сучасних соціально-економічних координат - Статья

Мораль як суспільний інститут: проблеми осмислення в системі сучасних соціально-економічних координат Шаповалова І. З одного боку - у контексті світоглядних змін, що відбуваються у всьому світі в руслі тенденцій гуманізації і демократизації, які відображаються серед іншого і в певних змінах у моральних настановах, правилах і нормах. Перехідний етап розвитку суспільних відносин обумовлює посилену увагу до проблем моральної свідомості і культури в новому історичному контексті. Адже мораль є складовим елементом, що активно впливає на розвиток всієї системи суспільства. А сьогодні, як ніколи раніше, оголені серйозні суперечності між усвідомлюваними загальнолюдськими ідеальними уявленнями про моральні якості особистості і тими засобами впливу, які часто роблять вчинки аморальними. Концептуальними для дослідження моралі та її ролі в саморозгортанні людини як творця свого суспільства, своєї цивілізації є праці Аристотеля, Ю. Габермаса, Г.Гегеля, І.Гербарта, Демокріта, Е. Дюркгейма, Д.Дьюї, І.Канта, Я.Коменського, Конфуція, К. Маркса, А.Менегетті, Ф.Ніцше, Т.Парсонса, І.Песталоцці, К. Поппера, Р. Рорті, Ж.-Ж.Руссо, П.Сорокіна, Г.Спенсера, Е.Фромма, П.Тейяра де Шардена, А.Швейцера, А.Шопенгауера та інших. Вони відзначали важливість впливу моральних факторів на розвиток сильної держави та досліджували зв’язок моралі з іншими формами суспільної свідомості. У більш сучасному ключі питання, присвячені моральним цінностям особистості, соціальної групи і суспільства в цілому, комплексно і аргументовано розглядаються в працях Т. Аболіної, В. Андрущенка, А.Амвросова, С. Анісімова, Р.Апресяна, В.Бакірова, В.Бачиніна, І. Бичка, Г. Волинки, М. Гончаренко, Г.Гребєнькова, А.Гусейнова, О.Дробницького, Л. Губерського, А.Єрмоленка, А. Здравомислова, М. Кагана, О.Коблікова, Р. Косолапова, В. Кременя, П.Кропоткіна, А.Лоя, О.Лукашевої, В. Ляха, М. Михальченка, І. Надольного, В.Пазенка, О. Проценко, А. Ручки, С. Синякова, Ю. Согомонова, Е. Соловйова, Л. Сохань, Д. Фіолевського, О. Шишкіна та інших [1]. Також є необхідність спиратись на праці з аксіології (Г. Ріккерт, А.Віндельбанд, М. Шелер та ін.), теорії моралі, морально-естетичної проблематики (Т. Адорно, Р. Апресян, О. Воєводін, В. Малахов, О. Титаренко, Й. Хейзінга та ін.), з питань критики моралі (О. Богомолов, Є. Бистрицький, Л. Волченко, В. Іванов, Г. Ірлітц, Л. Максимов, М. Михайлов, Л. Морева, Б. Рассел та ін.). Мораль у світлі традиційного філософського дискурсу постає як форма суспільної свідомості, яка відбиває дійсність у вигляді моральних норм, принципів, правил поведінки. Так, правознавець І.Гетьман-П’ятковська обґрунтовує авторське бачення моралі як усвідомленої, тобто заснованої на знаннях, досвіді та звичаях, категорії, яка формує відчуття прагнення до належного, що формується з внутрішнього спонукання віри у справедливість, впевненості панування добра, бере цю впевненість з розуміння цінностей життя: добробуту, миру, захисту, збереження та продовження роду задля майбутнього людського існування [3,6].