Монастирське життя і чернечі ордени - Дипломная работа

Вступ АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ обумовлена тим, що в наші дні постає питання про роль монастирів як релігійного, ідеологічного інституту, орієнтованого на пропагування релігійного світобачення, оскільки протягом століть основним завданням монастиря було саме завдання ідеологічного, виховного характеру, завдання формування суспільних ідеалів у дусі християнської етики. Монастир був найважливішим засобом релігійного пропагування, керувався для цього до дрібниць продуманою, відшліфованою системою культурного впливу на людину. У цій дипломній роботі я намагалася оцінити діяльність та ідеали православного чернецтва з позицій наших днів, з позицій наукових досягнень сучасності, показати методи впливу монастиря на віруючих, способи вироблення релігійного світобачення і протиставити монастирським легендам історичну дійсність. Враховуючи масовий інтерес до культури минулого, не можна залишити поза увагою таке цікаве явище як чернечі ордени, їхню діяльність та різноманітність. МЕТА І ЗАВДАННЯ. Для досягнення мети необхідно виконати такі завдання: дослідити життя монастирів та християнського чернецтва в епоху Середньовіччя; -простежити формування та розвиток орденів католицької церкви; -з’ясувати причини виникнення та особливості діяльності військово-чернечих орденів; виявити зміни початкової ідеї чернецтва. Багато дослідників таких як Лозинський С.Г., Арест С., Логинова Р., Карташкін А., Калашников В.І., Інфессра С., Бурхард І., Прошин Г., Карсавин Л.П., та багато інших, зверталися до питань монастирського життя та чернечих орденів. Однією з найважливіших монографій з теми чернецтва є робота Гер’єва В. “Західне чернецтво і папство”, яка дає змогу детальніше вивчити події, які відбувались в монастирях, які причини змушували ченців діяти саме так, як вони це робили, якими були наслідки їхньої діяльності і як це впливало на подальше життя не лише монастирів, а усієї Західної Європи. Керов В.Л., описуючи народні повстання та єретичні рухи у Франції в кінці XІІІ- на початку XIVст. Нас не повинно стримувати те, що дослідження відбувається на прикладі однієї країни - Франції, адже ордини ченців, які були у Франції діяли також по всій Європі. Книга польського історика Яна Веруша Ковальського “Папи і папства” вміщує короткі біографії римських пап від легендарного аполстола Петра до Іоанна Павла І і допомагає скласти для себе більш повний образ папства, важлива роль якого в політичному і культурному житті світу останніх двадцяти століть очевидна. Проте, більшість інформації в цих розділах присвячена історії папства та церкви, а не нашій проблемі. Особливу увагу варто звернути на “Історію християнства” Сергія Головащенка, одну з небагатьох книг українською мовою. Мотив слідування Христу заради спасіння душі, єднання з ним стає ключовим в християнських аскезі.Другою її важливою особливістю був культ послушництва, покірності. Християнин повинен перемогти не плоть, а свій егоїзм, себелюбство в ім’я любові до Бога. Його засновниками християнська традиція вважає Павла Фівійського (нар.228р.) та Антонія (нар.251р.), згодом піднесених до рангу святих. Ченці від початку практикували аскетизм та відлюдництво (звідси грецька назва монах - “одинак”) [7,с.39]. В Єгипті, воно з’явилося в Палестині та Сирії. Саме в Леріні скоріше всього бере початок магістральний напрям західного чернецтва, яке отримало завершені форми в уставі св. Бенедикта. Його Колумбан, можливо, отримав з Риму від папи Григорія Великого, який написав в кінці VІст. житіє Бенедикта. “У зв’язку з підкоренням англійської церкви Риму, устав, освячений іменем папи Григорія Великого вже з кінця VІІІст. здобув популярність в англійських монастирях [16, с.49]”. Вільні від влади сеньйорів та єпископів клюнійські монастирі створювали своєрідну чернечу державу, голову якого сучасники нерідко називали ”королем”. Роль монастирів в економічному та політичному житті багатьох держав не зводилась до їх господарських функцій крупних підприємств свого часу.