Причини появи молодіжних сленгізмів, методи їх утворення, шляхи розповсюдження. Аналіз ролі молодіжного сленгу в житті суспільства та його комунікаційних функцій. Застосування в засобах масової інформації сленгових номінацій, утворених різними шляхами.
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Інститут міжнародних відносин Кафедра журналістики КУРСОВА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ ”ПРАКТИЧНА СТИЛІСТИКА НА ТЕМУ: «МОЛОДІЖНИЙ СЛЕНГ У СУЧАСНОМУ ПРОСТОРІ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ» Калашникова Дар’я Дмитрівна Науковий керівник Рижко Олена Миколаївна Київ - 2013р. ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. Сленг, як явище молодіжної культури 1.1 Ідентифікація поняття «сленг» 1.2 Причини появи молодіжних сленгізмів, методи їх утворення, шляхи розповсюдження 1.3 Роль молодіжного сленгу в житті суспільства та його комунікаційні функції РОЗДІЛ 2. Молодіжний сленг у засобах масової інформації 2.1 Причини сленгіації засобів масової інформації 2.2 Сленг у газетних заголовках та анонсах 2.3 Сленг як складова основного тексту засобів масової інформації 2.4 Застосування в засобах масової інформації сленгових номінації, утворених різними шляхами 2.5 Молодіжний сленг та його роль на шпальтах друкованих засобів масової інформації 2.6 Сленг на телебаченні, радіо та в інтернет-виданнях ВИСНОВКИ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Актуальність обраної теми визначена фактом низької зацікавленності сучасних лінгвістів й журналістів у вивченні питання стосовно використання та поширення такої складової мови, а отже й сфери масової комунікації, як сленг. Мета курсової роботи - дослідити процес розповсюдження молодіжних сленгізмів у сфері масової комунікації з точки зору «засмітнення» літературної мови сучасних засобів масової інформації та з погляду на сленг, як на органічну та необхідну частину сучасної мовної системи. Для досягнення цієї мети слід розв’язати такі завдання: • довести, що сленг має свою історію та є повноцінною функціональною одиницею мови; • узагальнити погляди В.А.Хомякова, О.Б.Лапової, О.В.Уздинської, У.О.Потятиник, Е.Партріджа та інших; • схарактеризувати структурно-семантичні відношення між використовуваними у засобах масової інформації сленгізмами та іншими мовними одиницями; • визначити ступені продуктивності запровадження поширених сленгізмів; • з’ясувати причини сленгізації комунікаційної сфери; • встановити функціональні завдання запровадження сленгу у мову засобів масової інформації; • виявити комунікативні характеристики сленгових одиниць та визначити їх прагматичну цінність. Джерела фактичного матеріалу. Найвагомішими стали праці таких дослідників, як О.М.Берегівська, О.Б.Лапова, Г.Я.Солганик. В.А.Хомяков в одній зі своїх книг зазначив, що вперше термін сленг зі значенням «мова низького вульгарного типу» був використаний в 1756 році; з 1802 року цей термін розуміють як «жаргон певного класу або періоду», а з 1818 року під сленгом стали розуміти «мову високого розмовного типу, нижчого за рівень стандартної освіченої мови, з нових слів або слів, які вжиті в певному сенсі.» [13, 153 c.] Існує декілька варіантів походження терміна «сленг»: один з них припускає, що «сленг» походить із зниклого англійського діалектизму, інші дослідники притримуються думки, що «сленг» сягає корінням до французького слова «язик». Жаргонні слова або вирази, характерні для мовлення людей певних професій або соціальних прошарків, які, проникаючи в літературну мову, набувають помітного емоційно-експресивного забарвлення.» [10, 350с.] Тлумачний словник Т.Ф.Єфремової наводить таку дефініцію «сленгу»: «Сленг - сукупність слів і виразів, уживаних представниками певних груп, професій і т.п., що складає шар розмовної лексики, який не відповідає нормам літературної мови (зазвичай стосовно до англомовних країн).» [2, 425с.] Вільна енциклопедія «Вікіпедія» тлумачить «сленг» так: «Сленґ - міський соціолект, виниклий з арго різних замкнених соціальних груп (правопорушників, крамарів, ремісників, вязнів, бурсаків-учнів, вояків, інтернет-спільноти), як емоційно забарвлена лексика низького й фамільярного стилю (зрідка й словотворів: випивoн - пиятика, закусoн - закуска), поширена серед соціальних низів і певних вікових груп (ремісничої, шкільної молоді)міст.» [16] Можна побачити, що навіть на рівні загального тлумачення терміну вже простежується певна плутанина в роз’ясненні слова, синонімічне співставлення відмінних понять «сленгу» та «жаргону». Із лінгвістичної точки зору найбільш вдалим є формулювання, наведене дослідницею В.О.Чеховський: «Сленг - це стиль мови, що посідає місце, антитетичне занадто формальній, офіційній мові.» [14, 94с.] Відмінність відтінкових значень професіоналізмів та арго від сленгу підкреслює О.Є.Матюшенко: «Сленг - це особливий історично сформований більшою або меншою мірою загальний всім соціальним верствам розмовляючих варіант мовних (переважно лексичних) норм, який існує переважно у сфері мовлення, і генетично і функціонально відмінний від жаргонних і фахових елементів мови.» [6, 387с.] Сленг за своїми лексико-семантичними особливостями належить до специфічних засобів мовного спілкування, за допомогою яких реалізується людська необхідність й здатність ототожнювати власну особистість із різноманітними соціальними угрупуваннями, а звідси витікає невпинний процес утворення соціолектів. Наприклад: «thank you» - сенкс, «bir
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
