Моделі управління фінансово-економічними параметрами розвиту економічної діяльності підприємств - Курсовая работа

Моделі управління фінансово-економічними параметрами розвиту економічної діяльності підприємств Вступ Мета практичної роботи - закріплення теоретичних знань, оволодіння навичками самостійної практичної роботи майбутньої професійної діяльності на підприємствах і установах на посадах службовців та аналітиків, які працюють зі звітністю та проводять її аналіз. Ринок праці в Україні, як і в інших країнах, почав формуватися ще у до індустріальному суспільстві. Відокремлення більшої частини населення від засобів виробництва (капіталу). Загальні умови виникнення ринку праці: - юридична свобода і можливість власника робочої сили за своїм розсудом розпоряджатися своєю працездатністю; - відсутність у людини всього необхідного для ведення свого господарства як джерела всіх потрібних життєвих засобів. Необхідність у продажу своєї робочої сили виникає й тоді, коли дохід з інших джерел (цінних паперів, нерухомості і т. ін.) є недостатнім для нормальної життєдіяльності; - поява на ринку праці покупця - підприємця, який економічно змушений вийти на цей ринок, щоб купити запропоновану для продажу працездатність потрібних йому працівників. Створення і функціонування ринку праці в Україні має на меті: - полегшення і прискорення процесу узгодження особистих, колективних і державних інтересів; - надання гнучкості процесу підготовки і розподілу робітників і спеціалістів; - сприяння підвищенню ефективності праці за рахунок розміщення працівників за соціальними сферами виробництва; - ув’язку процесу підготовки працівників і їх використання; - поліпшення вибору професій; - регулювання доходів; - покращення умов праці. Ефективність праці певною мірою визначається діючою системою заробітної плати. Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої сили, а також статтею витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг) на окремому підприємстві. 1. Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата (грошова) - це сума коштів, яку одержують працівники за виконання обсягу робіт відповідно до кількості і якості затраченої ними праці, результатів праці. Згідно із Законом України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для фахівців і службовців. Особливе місце в системі оплати праці посідає мінімальна заробітна плата, що являє собою законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). Основними законодавчими актами цієї системи є Закони України «Про охорону праці», «Про охорону здоров’я», «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про цивільну оборону», Кодекс законів про працю України та інші. На державному рівні відбувається: - встановлення розміру мінімальної заробітної плати; - інших державних норм і гарантій оплати праці; - умов і розмірів заробітної плати керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності; - умов і розмірів заробітної плати працівників підприємств, установ і організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету; - регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів, згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України; - оподаткування доходів працівників. Органом функціонального управління в сфері нормування праці сьогодні виступає Міністерство праці і соціальної політики України, створене згідно Указу Президента України від 25 липня 1997 р. «Про створення Міністерства праці і соціальної політики України».