Запобігання банкрутству та забезпечення стійкого розвитку суб"єктів господарювання як основна передумова зростання конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Причини виникнення та еволюція моделей діагностування ймовірності банкрутства підприємства.
В економічній та юридичній літературі можна спостерігати різне трактування поняття “банкрутство”. Юридичне трактування банкрутства концентрує увагу, перш за все, на існуванні кредиторів, які мають документально підтверджені майнові вимоги до підприємства. Тому банкрутство визначається як: “визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.” [2, ст.1]. На нашу думку, банкрутство субєкта господарювання відбувається тому, що підприємство, не володіючи достатнім обсягом активів у ліквідній формі, не спроможне погасити або реструктуризувати свої борги, зацікавивши власних кредиторів у доцільності свого збереження на ринку та продовженні функціонування у майбутньому.В економічній теорії та практиці існує значна кількість методик оцінки ймовірності банкрутства господарюючих субєктів. Дані методики є важливою складовою системи запобігання кризовим явищам на підприємстві. Основним завданням прогнозування можливості банкрутства є забезпечення зацікавлених осіб (в першу чергу самого підприємства, а також його кредиторів, контрагентів, державні органи) точною та своєчасною інформацією про можливість виникнення кризових явищ та їх наслідків, з метою розробки заходів щодо уникнення або мінімізації їх негативного впливу. Історично першим є технічний підхід, який ґрунтується на аналізі загальнодоступних даних з фінансової звітності минулих років. До моделей, в основу яких покладено метод дискримінантного аналізу, слід віднести всі Z-рахунки.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
