Виникнення та розвиток бісероплетіння як виду декоративно-прикладного мистецтва. Техніки виконання, їх регіональні особливості та стан розвитку в Україні. Аналіз шкільних програм в контексті ознайомлення учнів з основними прийомами бісероплетіння.
Зміст Вступ 1. Бісероплетіння як вид декоративно-прикладного мистецтва 1.1 Виникнення та розвиток бісероплетіння 1.2 Техніки виконання бісероплетіння та їх регіональні особливості 1.3 Стан розвитку бісероплетіння в Україні 2. Роль і місце бісероплетіння в становленні особистості учня 2.1 Аналіз шкільних програм і підручників в контексті ознайомлення учнів з бісероплетінням 2.2 Проект орнаменту бісероплетіння 2.3 Альбом зразків бісероплетіння Висновки Список використаної літератури Додатки Вступ В наші дні все велику популярність отримують прикраси ручної роботи. Ці вироби виглядають дуже красиво і оригінально. В даний час в світі створена безліч методик і програм, повчальних різним видам декоративного мистецтва, так само розроблені дидактичні рекомендації до провидіння цих занять. Розробити механізм дослідження якості навчання. 6. Випробовувати різні навчальні посібники, системи засобів завдання. 8. Бісероплетіння як вид декоративно-прикладного мистецтва 1.1 Виникнення та розвиток бісероплетіння Отже, люди вважають, що бісер - це невеличкі або малюсінькі (найчастіше скляні) бусинки з наскрізними отворами, крізь які їх можна нанизувати на дротик, нитку або волосину. Тобто: він не псується від часу, як тканина: шовк або вовна, не занадто чутливий до світла, тобто не вигорає так сильно, як папір, тканина або фарба, і не ламається, якщо, звичайно, не пасти на бісерних виробах коней або слоників. А почалося все зі звичайних великих скляних бусинок. Як тільки людство відкрило рецепт виготовлення скла, майстри й майстрині різних народів стали розшивати бусинками одяг і робити з них прикраси. По-арабськи вони називалися бусра (у множині бусер), звідси й зявилася його нинішня назва. Майстри знайшли способи пожвавлювати однотонний фон своїх бусинок орнаментом з різних поєднань смужок, зиґзаґів, кілець, кружечків, цяток. До пізніших часів Римської імперії, навіть в епоху Меровингів (перша королівська династія у франкській державі (V-VІІІ вв.), походить від легендарного родопочатківця цієї династії - Меровея), єгипетські буси залишаються ходовим товаром, який поширився з Єгипту через Массилію (нинішній Марсель) і Ольвію (біля устя Бугу), а пізніше через Аквілею, у найвіддаленіші країни Європи. З поширенням класичної греко-римської культури в Європі скляні заводи зявляються навіть у так званих варварських країнах: у Галлії (нинішня Франція) і Німеччині, де поруч із виробництвом скляного посуду почалося виготовлення дрібних скляних прикрас, намиста, бісеру й імітація (підробка) дорогоцінних каменів. Венеція - батьківщина багатьох великих художників і скульпторів, тонких цінителів краси - сприйняла появу нового мистецтва дуже тепло й навіть захоплено!. Мозаїки собору Св. Марка, що почав споруджуватися приблизно в цей час, указують на існування дуже розвиненої скляної справи. Зберігся указ від 1221 року вищого керівного органу Венеції - Ради - про перенесення всіх скляних майстерень із самого міста Венеція на сусідній острів Мурано. Грабежі й навіть убивства, які чинили мешканці цієї колонії склярів, залишалися завжди безкарними, тому що уряд боявся дратувати потрібний йому цех. Такі програми сприяють розвитку інтересу до культури своєї Батьківщини, витоків народної творчості, естетичного відношення до дійсності, виховання світогляду, правильного уявлення про взаємозвязок Природа - Людина - Наочне середовище.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
