Методика вивчення іменника в початковій школі - Курсовая работа

Зміст Вступ Розділ 1. Формування у молодших школярів граматичного поняття «іменник» 1.1 Система вивчення іменника у початкових класах 1.2 Вивчення числа іменників 1.3 Початковий етап вивчення відмінювання іменників Розділ 2. Методичне забезпечення вивчення іменника у початковій школі 2.1 Відбір та аналіз лінгводидактичного матеріалу до вивчення частини мови «іменник» у початкових класах 2.2 Методичні рекомендації щодо використання різних вправ на вивчення частин мови «іменник » у початкових класах Висновки Список використаної літератури Додатки Вступ Величезну роль в житті людини відіграє мова. Курс української мови - важлива складова загального змісту початкової освіти, оскільки він є не тільки окремим навчальним предметом, а виступає основним засобом опанування усіх інших шкільних дисциплін. Основною метою курсу української мови у початкових класах є мовленнєвий розвиток молодших школярів - уміння висловлюватися в усіх доступних формах, видах, типах і стилях мовлення. Завдання, що бачиться нині - навчити дітей володіти усним і писемним мовленням у процесі спілкування, грамотно передавати власні думки, почуття, настрої, розвивати їхні творчі здібності. У процесі початкового навчання української мови поглиблюються уявлення школярів про навколишній світ, розвивається їхнє образне і логічне мислення, здійснюється патріотичне, морально-етичне, естетичне виховання учнів. Тому вже у період навчання грамоти слід систематично спрямувати роботу на ознайомлення першокласників з різними частинами мови (без термінів); на формування умінь ставити питання, дотримуватися норм слово і формотворення, словозміни, синтаксичних звязків між словами у словосполучення і в реченні. Програмою з рідної мови у цей період передбачено практичне ознайомлення учнів з таким граматичним матеріалом: речення; встановлення меж речення; спостереження за інтонацією розповідного, питального, спонукального речень, а також окличних речень (без уживання термінів); поділ речення на слова; побудова графічних моделей речень; поширення речень іншими словами за змістом; слова - назви предметів, ознак, дій; постановка до слів питань хто? що? який ? яка? яке? які? що робить? що роблять? що робив? тощо. Кількість слів, що є у Букварі, дозволяє учителю організувати діяльність першокласників, спрямовану на збагачення словника дітей, на формування умінь впізнавати і розрізняти слова, які належать до різних частин мови, ставити до слів питання, на розвиток уваги й інтересу до слів як до важливих засобів висловлення думки, на вироблення умінь правильно вживати їх у мовленні. Основними завданнями вивчення іменника, зазначеній у програмі, є у початковій школі: формування лексико-граматичного поняття «іменник»; оволодіння уміння розрізняти за питаннями назви істот і назви неістот; формування уміння писати з великої букви власні іменники; ознайомлення з родом іменників; формування уміння змінювати іменники за числами, відмінками, засвоєння правопису відмінкових закінчень іменників; збагачення словникового запасу учнів; формування умінь використовувати іменники у мовленні з урахуванням їх функціонального призначення. Метою курсової роботи є узагальнення і систематизація методики вивчення іменника у початкових класах відповідно до Державного стандарту. Система роботи над вивченням теми «Іменник» має бути цілеспрямованим процесом, який передбачає певну послідовність ознайомлення учнів із смисловим значенням і граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення вправ, спрямованих на формування навичок точного вживання іменників у мовленні і правильного їх написання. Під час вивчення числа іменників діти повинні зрозуміти: - якщо іменник означає назву одного предмета, він вживається в однині (книга, стіл, олівець). Особливістю засвоєння відмінків є те, що воно базується на вмінні учнів бачити зв’язки слів у реченні. Наприклад, для визначення відмінків іменників у словосполученнях зустрів учня (учнів), не бачив учня (учнів) слід підставити іменник учениця. Домогтися цього учитель може, організувавши спостереження за формами іменників у таких, наприклад, реченнях, як Усе віддай своїй країні і в Україні нашій добре жити та ін.. Цей принцип, визначений В. Давидовим, полягає в тому, що засвоєння знань загального й абстрактного характеру передає знайомству з більш частковими і конкретними знаннями - останні мають бути виведені з перших як із своєї єдиної основи[27, с.174]. У цьому селі в сім і коваля Франка народився син Іван.