Історія розвиту спортивної боротьби. Характеристика основних фізичних якостей борців та методика їх удосконалення. Дослідження оптимізації тренувального процесу на підставі вивчення індивідуальних реакцій спортсменів на тренувальні навантаження.
Зміст Вступ 1. З історії спортивної боротьби 2. Підготовка борців до змагань 2.1 Основні тенденції в методиці підготовки борців 2.2 Проблема відбору спортсменів 3. Методика тренування 3.1 Тренувальні засоби і спрямованість їх використання при вдосконаленні фізичних якостей 3.2 Основні фізичні якості борців і методика їхнього удосконалювання 4. Дослідження оптимізації тренувального процесу на підставі вивчення індивідуальних реакцій спортсменів на тренувальні навантаження Висновки Список літератури Вступ У формуванні гармонійної особистості важливе значення має фізичне виховання. Завдяки йому людина привчається свідомо впливати на стан свою здоровя, а досягаючи успіхів у цьому, набуває ще більшої впевненості в своїх силах, стає більш активною й життєрадісною, сповнюється почуттям власної гідності. Одним із засобів фізичного виховання є спортивна боротьба. Аналіз спеціальної літератури показує, що питання, повязані з навчанням спортивної боротьби в загальноосвітній школі висвітлені в ній недостатньо, оскільки й сам цей навчальний предмет для неї відносно новий. У той же час організація та методика навчання й тренування, що описані у відомих навчально-методичних посібниках для дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спеціалізованих дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву, розраховані на багаторічний період підготовки юних борців з метою досягнення високої спортивної майстерності, і вони значно відрізняються від тих, що застосовуються в загальноосвітній школі на уроках фізичної культури та заняттях у борцівських секціях, основна мета яких - всебічний розвиток учнів. Хоч, звичайно, загальні риси методики навчання й виховання зберігаються. Ріст популярності спортивної боротьби у всьому світі за останні роки не випадковий: він являється прекрасним засобом гармонійного фізичного розвитку людини і прикладної підготовки. В даний час роль наукових та технічних досягнень в спорті настільки велика, що без процесу методики підготовки неможливі подальші успіхи в міжнародних турнірах. Масовість олімпійських видів боротьби в нашій країні і невичерпне джерело поповнення збірних команд - національні види боротьби - дозволяють знаходити десятки висообдарованих спортсменів, які можуть піднятися до вершин спортивної майстерності. Але виховати олімпійських чемпіонів можуть тільки тренери, які наділені аналітичним розумом, невичерпною працелюбністю, які не тільки пізнали всі таємниці своєї професії, але і глибоко оволоділи останніми науковими досягненнями, можуть творчо їх осмислити і втілити в практику підготовки борців високого класу. З історії спортивної боротьби Спортивна боротьба як комплекс осмислених технічних і тактичних дій зародилася ще в прадавні часи й великого поширення набула вже в період рабовласницького ладу. Про це свідчать, зокрема, численні зображення сцен боротьбі на стінах єгипетської гробниці в селищі Бені - Гассан (2600 р. до н. е.), уважне вивчення яких дає змогу зробити висновок, що староєгипетська боротьба відігравала важливу прикладну роль у військовій справі й мала на озброєнні цілу систему прийомів, кінцева мета яких полягала у виконанні кидка й притискуванні суперника спиною до землі. Сучасна боротьба як вид спорту сформувалася в Європі наприкінці XVIII - на початку XIX ст. Чемпіонати Франції приваблюють борців з різних країн - Німеччини, Італії, Росії, Туреччини та інших - для ознайомлення з так званою французькою боротьбою А згодом іноземні борці стали проводити подібні турніри в своїх країнах, запрошуючи на них французьких колег. Боротьба із захватом велася при взаємному захоплюванні тулуба руками навхрест. На міжнародній арені російські борці вперше досягли значного успіху, виборовши два других місця (в легкій і важкій вагових категоріях) на IV Олімпійських іграх у Лондоні 1908 р. З 1910 р. боротьба входить до циркових програм, і майже 30 цирків стають місцем одночасного розиграшу звань чемпіона світу, Європи, Росії, Півдня Росії, Сибіру і Кавказу. На чемпіонаті СРСР 1928 p., у якому взяли участь 38 зарубіжних спортсменів, вони довели свою перевагу, вигравши загальнокомандну першість. Смертю хоробрих полягли відомі спортсмени Микола Суслов, Іван Михайловський, Григорій Пильнов, Олексій Желнін та багато інших. Чемпіонат світу 1985 р. у цьому плані став поворотним пунктом. Таким чином, відставання в розмаїтості й ефективності технічного арсеналу дзюдоїстів не дозволяє розраховувати на переконливі перемоги в командному заліку на чемпіонатах світу і на завоювання золотих медалей на Олімпійських іграх. Тому на кафедрі боротьби ГЦОЛІФК під керівництвом Г. С. Туманяна й у відділі спортивних єдиноборств ВНІІФК. під керівництвом А. А. Новикова почалися інтенсивні розробки питань навчання і тренування з використанням сучасних методів, а також створення діагностичних комплексів і тренажерних стендів, що дозволяють оцінити основні сторони підготовленості борців у процесі змагальної і тренувальної діяльності. Але вже перші результати, отримані на тренажері конструкції В. А. Мороза, показують їх велику перспективн
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы