Методика опрацювання прикметника у початкових класах - Дипломная работа

бесплатно 0
4.5 99
Сутність і властивості прикметника як частини мови: семантико-функціональний аспект, система вивчення у початкових класах. Психологічні фактори, що впливають на процес вивчення частин мови молодшими школярами. Загальні недоліки педагогічної практики.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:




Аннотация к работе
ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Теоретичні основи вивчення прикметника у початкових класах 1.1 Сутність прикметника як частини мови (семантико-функціональний аспект 1.2 Система вивчення прикметника у початкових класах Розділ 2. Експериментальне дослідження особливостей вивчення прикметника на уроках рідної мови у початкових класах 2.1 Організація і зміст експериментального дослідження 2.2 Ефективність експериментального дослідження Висновки Список використаних джерел Додатки Вступ Актуальність дослідження. Відповідно до концепції державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття) провідним завданням освіти є створення умов для “всебічного розвитку людини як цілісної особистості, її здібностей і обдарувань, збагачення на цій основі творчого та інтелектуального потенціалу народу, формування громадянина України, здатного до свідомого суспільного вибору” [4, 95]. В умовах докорінних змін у сучасному суспільстві проблема цілеспрямованого формування особистості є однією з першорядних. Нині суспільству потрібні такі якості особистості, як активність, рішучість та оригінальність мислення, конструктивність, нестандартність і творчий підхід до розв’язання різних життєвих ситуацій. Цю проблему неможливо вирішити без виховання мовної культури учнів, розвитку їхнього мовлення. У концепції мовної освіти в школах України зазначається, що вивчення мови має ґрунтуватися на “діяльнісно-проблемному підході до організації навчального процесу” [38, 9], метою якого є “головним чином підвищення культури мовлення та грамотності школярів” [13, 11]. Мета вивчення української мови в початковій школі полягає не тільки в здобутті школярами елементарної лінгвістичної освіти, а й формуванні вмінь та навичок вільно володіти мовою в усіх видах мовленнєвої діяльності (слухання, читання, говоріння, письмо), правильно користуватися її стилями, формами, жанрами [19, 14]. Помітний внесок у дослідження семантичних і граматичних функцій та семантико-стилістичних властивостей частин мови зробили І.Ф.Буслаєв, В.В.Виноградов, О.Х.Востоков, М.І.Греч, О.П.Павловський, О.М.Пєшковський, В.К.Тредіаковський, П.Ф.Фортунатов, Л.В.Щерба, О.К.Безпояско, І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, І.К.Кучеренко, І.І.Мєщанінов, В.М.Русанів-ський, О.П.Суник, О.О.Шахматов та ін. Водночас прикметник як частина мови засвоюється молодшими школярами із значними труднощами. Так, аналіз типових недоліків учнівських висловлювань показав, що розвязання проблеми використання прикметників у процесі побудови системи структурно-семантичних звязків між компонентами речення і тексту є далеким від завершення. Таким чином, вибір і актуальність теми дослідження зумовлені, з одного боку, соціальною значущістю володіння мовою як засобом спілкування і пізнання, а з іншого - невисоким рівнем засвоєння слів прикметникової семантики у системі комунікативно-мовленнєвих умінь учнів початкової школи, недостатнім дослідженням проблеми в теоретичному і практичному аспектах. Предмет дослідження - методика формування поняття прикметника на уроках української мови. Методологічною основою дослідження є положення про взаємозвязок мовних рівнів, розгляд мовних одиниць у єдності їх значення, форми та функції. Структура дослідження, визначена метою та завданнями, складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. На граматичному рівні лексичний склад мови поділяється на лексико-граматичні класи слів, що звуться частинами мови. Для детальнішої класифікації змінних слів береться до уваги наявність у них граматичних категорій роду, числа, відмінка, перехідності-неперехідності і виду, тобто всіх найзагальніших іменних і дієслівних категорій. Головною синтаксичною ознакою, яка допомагає класифікувати слова з погляду їх належності до різних частин мови, є здатність слів граматично поєднуватися з іншими словами в реченні. Лексичні значення повнозначних слів у свою чергу поділяються на предметні, означальні (власне ознака, процесуальність і ознака ознаки) та числові. Це насамперед іменник (брат, читання, ходіння) - підводиться під категорії роду, числа й відмінка; має здатність граматично поєднуватися зі словами в реченні як способом узгодження, так і іншими способами; означає предметність. II. Незмінні повнозначні - переважно не мають парадигми відмінювання, граматично поєднуються з іншими словами, співвідносяться безпосередньо з поняттями. III. Воно є результатом абстрагування від конкретних лексичних значень повнозначного слова. Граматична категорія іменника як узагальнене лексико-граматичне поняття виявляється через підпорядковані йому видові часткові граматичні поняття у відповідних системах граматичних форм окремих частин мови. Граматичні категорії в цілому мають вищий ступінь абстрактності, ніж словотворчі категорії. Наприклад, рід, число, відмінок - категорії насамперед іменні [46, 65-66]. Семантичний критерій у трьох вимірах охоплює названі перші дві частини мови: по-перше, лексичним значенням іменника є назви конкретних предметів, дієслова - назви дій і станів; по-друге, дві лек

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?