Значення рухливих ігор у формуванні гармонійно розвиненої особистості, класифікація рухливих ігор молодших школярів та їх призначення. Методика навчання рухливим іграм учнів початкових класів, особливості їх організації та проведення, сучасні підходи.
ДИПЛОМНА РОБОТА Методика навчання рухливим іграм в початкових класах Зміст Вступ Розділ 1. Науково-теоретичні аспекти використання рухливих ігор в навчально-виховному процесі молодших школярів 1.1 Значення рухливих ігор у формуванні гармонійно розвиненої особистості 1.2 Класифікація рухливих ігор молодших школярів та їх призначення Розділ 2. Методи та організація дослідження 2.1 Методи дослідження 2.2 Організація та етапи дослідження Розділ 3. Методика навчання рухливим іграм учнів початкових класів 3.1 Особливості організації та проведення рухливих ігор школярів 3.2 Сучасні підходи до методики навчання рухливих ігор в початкових класах Висновки Список використаної літератури Додатки Вступ Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком та вдосконаленням шляхів формування особистості підростаючого громадянина. В Законі України “Про освіту”, державних національних програмах “Освіта” та Цільовій комплексній програмі “Фізичне виховання - здоров’я нації ” визначено, що сьогодні особливої ваги набуває єдність виховних впливів на дитину протягом усього періоду розвитку, починаючи з раннього дитинства. З огляду на це, актуальним є питання належного фізичного виховання дітей, їх повноцінного розвитку та стабільного стану здоров’я. Теорія і практика переконує, що молодший шкільний вік - відповідальний етап у забезпеченні належного підґрунтя формування здорової, гармонійно розвиненої особистості; а рухливі ігри вчені визначають універсальними засобами всебічного розвитку дітей. Гра - особливий вид діяльності людини, що виникає у відповідь на соціальну потребу підготовки підростаючого покоління до життя. Будучи важливим засобом надбання і передачі соціального досвіду, ігри повинні увійти сьогодні у всі сфери виховної роботи, емоційно збагачуючи особистість, викликаючи потребу до творчої діяльності та підвищення фізичної працездатності. На необхідність використання різноманітних ігор у вихованні здавна звертали увагу видатні вчені, педагоги: Ян Амос Коменський, А.С. Макаренко, К.Д. Ушинський, В.О. Сухомлинський. Про окремі аспекти рухливих ігор у вихованні дітей говориться у працях Вільчковського Е.С., Воробей Г.В., Мудрика С.Б., Цьося А.В. та ін. Цьось А.В. звертає увагу на необхідність застосування народних ігор у навчально-виховному процесі молодших школярів. Аналіз публікацій свідчить про те, що є розроблена методика проведення уроків з використанням рухливих ігор за народним календарем у початковій школі, обґрунтовані та уточнені особливості методики їх проведення на уроках фізичної культури у відповідності до навчальних програм загальноосвітньої школи, а також з’ясовано вплив цих ігор на розвиток фізичних якостей дітей. Таким чином, слід відмітити велике соціальне та педагогічне значення рухливих ігор, а також необхідність їх застосування у фізичному вихованні дітей молодшого шкільного віку. Предмет дослідження - організація і методика навчання рухливих ігор в навчально-виховному процесі учнів початкових класів. Мета дипломної роботи - теоретично обґрунтувати значення рухових ігор, їх призначення; експериментально перевірити педагогічні умови та методику навчання цих ігор у сімейно-суспільному вихованні дітей. Визначити основні аспекти застосування рухливих ігор у навчально-виховному процесі молодших школярів. 3. Методи та організація дослідження: аналіз науково-методичної літератури; передовий педагогічний досвід, психолого-педагогічні спостереження; анкетування вчителів, батьків та опитування дітей; педагогічний експеримент (констатуючий та формуючий). Потреба в рухах, підвищення рухової активності є найбільш важливою біологічною особливістю дитячого організму у віці 7-9 років. Вивчення та аналіз найважливіших здобутків психолого-педагогічної літератури свідчать, що саме цей період є найсприятливішим для формування здорового способу життя, фундаментом для гармонійного розвитку особистості, а молодший шкільний вік - це одна з основних ланок його будівництва. Саме в цьому віці рухова підготовленість є одним із основних чинників, які визначають рівень фізичного розвитку та стану здоров’я дітей (В.К. Бальсевич, В.А. Запорожанов, 1987). Значення кожного із цих занять змінювалося залежно від навколишнього середовища, фізичного та розумового розвитку первісних людей. Відомо, що у східних слов’ян високо цінувалося рухова діяльність (археологічні розкопки доносять нам нині давні свідчення про перші рухливі ігри - “руханки”, “бігунки”, “ходунки”). В іграх він осуджував в’ялість, крик, недоброзичливі відносини між гравцями. У двотомній праці “Керівництво до фізичної освіти дітей шкільного віку” (1888-1901) російський вчений П.Ф. Лесгафт розробив оригінальну систему фізичного виховання. При цьому педагог акцентував увагу на потребі введення фізичного виховання і в навчально виховних установах, розглядаючи його у єдності з розумовим вихованням. Методика організації гри, розроблена педагогом, діє і в теперішній час. У педагогічній концепції А.С. Макаренка чільне місце займають питання фізичного й есте
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
