Методика формування ігрової діяльності у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва - Дипломная работа

План Вступ Розділ 1. Теоретичні основи дослідження 1.1 Ігрова діяльність як психолого-педагогічна проблема 1.2 Основні види дидактичних ігор в початковій школі 1.3 Специфіка використання дидактичних ігор образотворчого змісту Розділ 2. Дослідницько-експериментальна робота 2.1 Організація і зміст експериментального дослідження 2.2 Результати експериментального дослідження Висновки Список використаних джерел Вступ Учіння, як і будь-яка інша діяльність, здійснюється під впливом певних стимулів, спонукань, які є рушійними силами навчально-пізнавальної активності учня. Вони утворюють мотивацію навчальної діяльності (або мотиваційну сферу) молодшого школяра. Молодший шкільний вік - дуже короткий відрізок в житті дитини. Але він має вирішальне значення для розвитку особистості. У різні періоди розвитку та становлення шкільництва дослідники висували неоднакові теорії і відстоювали відповідні їм погляди на гру. На основі проведених досліджень теоретично обґрунтовано, що рольова гра є соціальною за своїм походженням та змістом; досліджено умови виникнення цієї форми гри в онтогенезі, виділено основну одиницю гри і доведено, що гра виникає не спонтанно, а формується під впливом виховання. Виявлено, що основним мотивом гри є людина, її діяльність. У глибоку давнину дитячі ігри виникли як стихійне наслідування дій дорослих. З розвитком людства, нагромадженням знань, засобів матеріальної і духовної культури, прискоренням темпів життя гра поступово втрачала свою навчальну функцію. Різке розмежування видів діяльності за місцем перебування людини, на жаль, узаконило в свідомості педагогів однобічність поведінкової і пізнавальної сфер школяра. Розробкою теорії дитячих ігор, зясуванням ролі, структури і значення гри для виховання і навчання дітей займалися психологи Ж.Піаже, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, Д.Б.Ельконін та ін. А.С.Макаренко вважав дитячі рольові ігри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Розвинути задатки, які допоможуть дитині стати необхідною у суспільстві та самодостатньою, можна у процесі дидактичних ігор. Суперечність між необхідністю приділяти дидактичній грі на уроках образотворчого мистецтва достатньо уваги з боку вчителів і майже повна їх відсутність на уроках образотворчого мистецтва у сучасній початковій школі і зумовлює актуальність проблеми і формулювання теми дипломної роботи. Предмет дослідження - методика використання дидактичних ігор на уроках образотворчого мистецтва у початковій школі. Мета дослідження - обґрунтувати особливості методики використання дидактичних ігор на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах. Практична значущість дослідження полягає у розкритті системи роботи вчителя щодо оптимізації процесу формування навичок образотворчої діяльності молодших школярів засобами дидактичних ігор на уроках образотворчого мистецтва. Великий внесок у вивчення теорії дитячої гри зробили такі вчені, як Л.С.Виготський [24], Л.С.Рубінштейн [78], Д.Б.Ельконін [89] та ін. Дане твердження перегукується із висловом К.Д.Ушинського, який стверджував: «Ми добре б познайомились із душею дорослого, якби, могли заглянути у неї вільно, але в діяльності і словах дорослого нам доводиться тільки вгадувати його думку, і при цьому ми часто помиляємось, тоді як дитина у грі відкрито показує нам своє душевне життя» [85, 132]. Одним з перших вчений звернув увагу на такий важливий компонент гри, як -уявна ситуація, яка полягає в прийнятті дитиною на себе ролі дорослого. Ігри дітей змінюються, бо вони відображають життя, яке зазнає змін. Ним сформовано необхідні умови виникнення рольової гри (як правило, рольові ігри діти починають грати у 4-5 років), яка зявляється не спонтанно, а формується під впливом виховання - «гра в молодшому шкільному віці є особливо сензитивна до сфери людської діяльності і міжособистісних взаємин». Істотним є те, що «у грі виникає нова психологічна форма мотивів. Не дивно, що гра привертала і привертає до себе увагу дослідників, причому не тільки педагогів і психологів, але і філософів, соціологів, етнографів, мистецтвознавців, біологів [18]. У свій час А.С. Макаренко висловив думку про те, що гарна гра схожа на гарну роботу: їх споріднюють відповідальність за досягнення мети, зусилля думки, радість творчості, культура діяльності. Наукове обґрунтування гри як форми організації життя і діяльності дітей міститься в працях сучасної дослідниці І.О.Школьної [87]. Спочатку до класифікації дитячих ігор за таким принципом підійшов П.Ф.Лесгафт, який вважав, що дошкільний вік - період імітації нових вражень і їх усвідомлення за допомогою розумової праці.