Методи та алгоритми роботи психолога по відношенню до учнів молодшого шкільного віку - Курсовая работа

Зміст Вступ Розділ 1. Особливості соціалізації та психічного розвитку учнів початкових класів 1.1 Особливості психічного розвитку і формування особистості учня початкових класів 1.2 Психологічні проблеми дітей молодшого шкільного віку Розділ 2. Психокорекційна робота психолога з учнями початкових класів 3.1 Корекція психологічної готовності дітей до школи 3.2 Корекція типів невстигання у навчанні учнів початкових класів 3.3 Типологія дітей з труднощами в навчанні Розділ 4. Практична частина 4.1 Методика Малювання прапорців. 4.2 Методика Графічний диктант 4.3 Тест шкільної тривожності Філіпса 4.4 Методика Бесіда про школу 4.5 Методика Рене Жиля Список використаних джерел Вступ Актуальність теми зумовлена необхідністю висвітлення специфіки роботи шкільного психолога з учнями молодшого шкільного віку та відсутністю спеціальних праць, присвячених вивченню відповідної проблеми. Особливості соціалізації та психічного розвитку учнів початкових класів 1.1 Особливості психічного розвитку і формування особистості учня початкових класів За віковою періодизацією, прийнятою українськими психологами і педагогами, час життя дітей від 6,7 до 10,11 років називається молодшим шкільним віком. У молодшому шкільному віці триває функціональний розвиток нервової і серцево-судинної систем, органів дихання, шлункового тракту тощо. Дитина йде до школи з фізичною і психологічною готовністю до цієї зміни. У шкільному навчанні використовуються й продовжують розвиватися фізичні й розумові сили, формуються психічні властивості молодшого школяра, її самосвідомість набуває нового рівня, проявляється як внутрішня позиція. Учень починає самовизначатися як субєкт навчальної діяльності, у нього формується Я-образ - результат усвідомлення глибинної суті людини, що дає змогу відрізнити себе від інших людей (такої, яка успішно або не успішно навчається, яку хвалять чи карають, з якою хочуть або не хочуть товаришувати). Тому часто, характеризуючи себе як особистість, учень початкової школи повторює лише те, що чув про себе від дорослих Психологи і педагоги вважають емоційність характерною рисою молодших школярів (В.А. Крутецький, Г.О. Люблінська, Л.В. Петровський, О.Я. Савченко, П.М. Якобсон та ін.). Молодший шкільний вік вважається періодом становлення та інтенсивного формування навчальної діяльності (В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, О.Я.Савченко). Діти молодшого шкільного віку спершу надають перевагу навчанню як суспільно корисній діяльності взагалі, потім їх приваблюють окремі види навчальної роботи (читання, письмо, малювання), пізніше вони починають самостійно перетворювати конкретно-практичні завдання на навчально-теоретичні, цікавлячись внутрішнім змістом навчальної діяльності. У контексті навчальної діяльності молодших школярів виділяють дві групи мотивів: навчально - пізнавальні (пов’язані зі змістом навчальної діяльності і її процесом) та широкі соціальні (мотиви обов’язку і відповідальності; мотиви самовизначення і самовдосконалення; вузько особистісні мотиви) /М.В.Матюхіна/. Наприклад, діти вважають, що будь-яка людина думає на даний момент про те ж саме, що й вони. Ж. Піаже називав це явище егоцентричним мовленням.