Поняття та структура хіноліну, його фізичні та хімічні властивості, будова та характерні реакції. Застосування хінолінів. Характеристика методів синтезу хінолінів: Скраупа, Дебнера-Мілера, Фрідлендера, інші методи. Особливості синтезу похідних хіноліну.
Вступ Хімія гетероциклических сполук є одним з найважливіших розділів органічної хімії. Гетероциклічними сполуками, відповідно до класичного визначення, варто називати молекули, у цикл яких крім атомів вуглецю входять один або декілька гетероатомів. Найчастіше в якості гетероатомів виступають атоми азоту (N), кисню (O), сірки (S), а також фосфору (P), селен (Se), кремнію (Sі). Як показали теоретичні й експериментальні дослідження в області гетероциклів, активна роль гетероатомов у циклічній системі визначається насамперед наявністю в них неподілених електронних пар. У даній курсовій роботі будуть розглянуті методи систезу хіноліну. Хінолін: номенклатура, будова та властивості 1.1 Особливості номенклатури та будови хіноліну За номенклатурою, прийнятою для гетероциклічних сполук, хінолін можна назвати бензо[b] піридином, а ізохінолін - бензо[з] піридином. Вплив атома азоту на бензольне кільце виражений слабше, ніж на піридинове кільце. Його температура кипіння 237 °С, а плавлення -16 °С. Його молекула має плоску будову та містить замкнену спряжену ?-електронну систему з 10?-електронів, яка задовольняє правилу Хюккеля.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
