Загальна характеристика художнього стилю, його жанрове розмаїття. Вимоги чинної програми з української мови до опрацювання художнього стилю, методика опрацювання у сучасних підручниках. Подолання труднощів під час виконання стилістичних вправ та завдань.
Вступ Художній стиль - найбільший і найпотужніший стиль української мови. Багатством засобів і довершеністю мовлення, художній стиль засвідчує високий рівень розвитку сучасної української літературної мови. Ознайомлення школярів з художнім стилем в курсі вивчення української мови відбувається в 5-му класі. Перед вчителями постає складне завдання - сформувати правильне уявлення учнів про систему мовних стилів і місце художнього стилю в цій системі. Реалізувати це завдання досить складно, адже вивчення стилістики у 5 класi відбувається в ході опрацювання майже всіх розділів навчальної програми, через що перед методистами постає проблема розробки єдиної концепції викладання художнього стилю, яка буде ефективно поєднуватись з іншими розділами мови. Основна мета вчителів полягає у формуванні правильного уявлення учнів про систему стилів та місце художнього стилю в стилістичній системі української мови. Лінгводидактичні основи формування вмінь і навичок роботи з художнім текстом висвітлені у працях М.І. Пентилюк, Ф.Д. Пустової, Л.Н. Симоненкової, В.В. Шипринкевич, Л.І. Мацько та інших методистів та мовознавців, що працюють в галузі методики викладання української мови та стилістики. Для досягнення мети визначені такі завдання: 1) здійснити теоретичний аналіз досліджуваної проблеми в лінгвістичній та методичній літературі; 2) здійснити аналіз чинної навчальної програми з української мови та визначити місце стилістики в цій системі; 3) проаналізувати чинні підручники з української мови для 5-го класу в аспекті формування поняття про художній стиль; 4) проаналізувати пов’язану з темою дослідження практику роботи у середній загальноосвітній школі; 6) розробити критерії добору завдань з розвитку вмінь та навичок роботи з художнім текстом; 7) розглянути складні випадки вивчення теми та розробити методику усунення труднощів у процесі роботи з художнім та іншими стилями української мови; 8) відібрати систему методів, прийомів і засобів, що сприятимуть успішному формуванню стилістичних умінь; Об’єктом дослідження: навчально-виховний процес з української мови у 5-му класі. Перший етап - теоретичний аналіз і осмислення вивченої проблеми, опрацювання методичної та лінгвістичної літератури, формулювання проблем та основних теоретичних положень дослідження. На третьому етапі проведено дослідження методів та прийомів, якими користуються вчителі під час опрацювання художнього тексту, а також здійснено спробу розробити оптимальну систему вправ та завдань, які допоможуть вчителям проводити стилістичну роботу на уроках з української мови з більшою ефективністю. Полемічність і публіцистичність художньої творчості українських письменників відбрунькувала від художнього стилю публіцистичний стиль (наприклад, починаючи з давньої полемічної літератури, послань І. Вишенського, діалогів Г. Сковороди, статей І. Франка, Лесі Українки та ін.). Це індивідуальна і колективна творча діяльність, література, різні види мистецтва [13; 247]. Використання лексики різних стилістичних шарів у художньому творі є одним із вирішальних засобів реалістичного зображення дійсності. Залежно від своєрідності цих оцінних характеристик у складі цієї лексики відрізняються: 1) слова зі значенням пестливості (дідуньо, березонька, голубонька); 2) слова, що виражають вибачливу іронію (злодюжка, працівничок); 3) слова, що використовуються для вираження зневажливої та презирливої оцінки (дівчисько, писака, скиглій, канюка); 4) слова зі значенням збільшуваності (голосище, ножища); 5) лайливі слова (падлюка, мерзотник, дурень). Наприклад, уромані Г. О.О. Потебня слушно зазначав, що «елементарна поетичність мови, тобто образність окремих слів та постійних сполучень, … мізерна порівняно із здатністю мов утворювати образи та сполучення слів». Це значить, що слово може мати кілька значень, може передавати різні поняття залежно від тексту, в якому вживається. Метонімія (від гр.metonymia - перейменування) - це троп, основу якого складає заміна одних назв іншими на ґрунті суміжності їх значень: золото на вухах (замість: золоті сережки чи сережки із золота), кришталь на столі (мають на увазі вироби із кришталю), столове срібло (прибори із срібла), вивчали Шевченка (твори Шевченка) та ін.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
