Механізм розвитку трудового потенціалу управлінських кадрів в Україні - Курсовая работа

Аналіз поглядів зарубіжних та вітчизняних авторів на сутність трудового потенціалу, визначення кількості та важливості його окремих компонентів свідчить про велике розмаїття поглядів та підходів до цих питань. На основі узагальнення вже існуючих наукових підходів пропонується визначення трудового потенціалу управлінських кадрів як сукупності фізичних властивостей, теоретичних знань, практичного досвіду і індивідуальних особливостей управлінських працівників, а також особистісних можливостей мотивовано здійснювати цілеспрямований вплив на використання та розвиток потенціалу працівників у відповідності до стратегічної мети функціонування організацій у ринковому середовищі. Трудовий потенціал управлінських кадрів є складним та багатоструктурним соціально-економічним утворенням і містить такі якісні компоненти: психофізіологічний, особистісний і професійно-кваліфікаційний. На основі дослідження якісних характеристик трудового потенціалу управлінських кадрів пропоновано розглядати професійну компетентність сучасного керівника як динамічну, безперервно оновлювальну та збагачувальну інтегральну характеристику особистості з лідерськими позиціями, що виражається у знаннях, досвіді, прагненні, готовності та здатності до професійного виконання управлінських функцій, забезечуючи вирішення фахових завдань.Досвід промислово розвинених країн свідчить, що для впровадження гнучких автоматизованих виробництв необхідний додатковий обсяг знань як для інженерів, так і для менеджерів. Таку підготовку можна одержати тільки в процесі навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах і навчальних центрах. Наприклад, у США підготовкою менеджерів займаються близько 1500 ВНЗ.Тепер треба зупинитися на оцінці управлінського потенціалу керівників. Потреба професійних керівників невпинно зростає, водночас дедалі гостріше відчувається дефіцит таких фахівців. Проведена у багатьох організаціях атестація керівників який завжди дозволяє успішно розвязувати завдання підвищення ефективності роботи управлінського складу і виявлення перспективних керівників. Аналіз трудового потенціалу управлінських кадрів проведено на основі методів соціологічного дослідження.Сучасна національна модель формування та розвитку управлінського потенціалу керівників має ґрунтуватися, перш за все, на зміні мети, що стоїть перед державою у цій сфері, тобто формуванні не лише висококваліфікованих фахівців для усіх галузей національного господарства, але й обовязково конкурентоспроможних і затребуваних на ринку інтелектуальної праці, а також створення сприятливих умов для успішної реалізації сформованого потенціалу та забезпечення постійного «безперервного» розвитку таких фахівців. У сучасних умовах важливого значення набувають рання профорієнтація особистості, її цільова підготовка, збільшення інвестицій у людський капітал керівника з боку держави, сімї, роботодавця та зміна підходів у навчанні, які мають бути націлені на формування інноваційної культури та управлінського мислення. У контексті підготовки фахівців з вищою освітою категорію «державна політика» можна ототожнити з «курсом дій, який прийнятий і дотримується урядом або іншими організаціями, які просувають і визначають цілі, методи та програми, що використовуються в освіті та призводять до здобуття навичок, знань і розвитку мислення». Державну інноваційну політику формування та розвитку менеджерів можна визначити як курс дій державних органів, який прийнятий на законодавчому рівні та дотримується у процесі формування та професійного розвитку інноваційно-орієнтованих фахівців з вищою управлінською освітою, який конкретизується в інноваційних механізмах регулювання окремих підсистем національного господарства, що призводить до взаємодії їх інтересів та належного кадрового забезпечення ефективного розвитку країни.