І. Мазепа як меценат і культурний діяч - Реферат

Наш час з усією гостротою висуває завдання нового осмислення історичного минулого українського народу, зокрема такого унікального феномену, як доброчинність. У різні періоди історії України доброчинна діяльність відзначалася своїми характерними особливостями. Вагомий внесок в духовно-культурну спадщину вніс гетьман Іван Степанович Мазепа (1687-1708). Вивчення цієї проблеми набуває особливої актуальності у звязку із загальним переосмисленням історії діяльності гетьманів, поверненням до наукового обігу замовчуваних раніше тем. Фактично в перший рік свого правління він очолює процеси церковної реформації в Гетьманщині, сприяє помякшенню дії акту приєднання Київської митрополії до Московського патріархату, виступає захисником українських церковників у дискусії щодо трактування релігійних постулатів.Якщо образ Богдана Хмельницького прийнято було змальовувати всуціль світлими барвами, абсолютно зідеалізовано, то образ Івана Мазепи - за принципом контрасту - тільки в тонах темних, похмурих, зловісних. Гетьман Іван Степанович Мазепа походив з шляхетського православного роду Мазепів - Колядинських, до яких належало село Мазепинці коло Білої Церкви. Як кращі політики зайняли вони визначні становища при цьому гетьмані, врешті після його спадку в 1687 р. один з них - Мазепа став гетьманом. Гетьман Мазепа визначався як великий книголюб і меценат тогочасних видань. Лубенський монастир одержав від гетьмана дві майстерно видані Євангелії, при Вознесенському монастирі Пересопницьку Євангелію; Степан Яворський подарував ніжинському Благовіщенському монастиреві Євангелію гетьмана Мазепи.Мазепа - державний діяч і політик найвищого ґатунку, найвправніший дипломат тодішньої Європи, полководець і водночас поет, у поезії якого найсильніше були виражені патріотичні мотиви, уболівання за долю України. Мазепа особливо дбав про найвище огнище освіти - Академію в Києві. Зміцнення української державності в останній чверті XVII ст. створювало для цього навчального закладу відповідну матеріальну базу, а відновлення культурних звязків із Заходом і відкриття широкого поля культурної діяльності на Сході допомагало колегії згуртовувати видатні професорські сили, що здобули підготовку здебільшого в університетах Західної Європи, і притягувало до неї широкі маси студіюючої молоді. Зміцнення української державності в останній чверті XVII ст. створювало для цього навчального закладу відповідну матеріальну базу, а відновлення культурних звязків із Заходом і відкриття широкого поля культурної діяльності на Сході допомагало колегії згуртовувати видатні професорські сили, що здобули підготовку здебільшого в університетах Західної Європи, і притягувало до неї широкі маси студіюючої молоді. Мазепа затвердив за академією двір міщанина Йосипа Скородки, який передав своє майно у власність навчального закладу.Мазепа вважався неперевершеним благодійником і меценатом. Мазепа був великим будівничим української культури, дбав про розвиток освіти, науки, мистецтва. Антонович окреслив час гетьманування Мазепи як "другу золоту добу українського мистецтва" після доби Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Український гетьман усвідомлював необхідність підготовки освічених, культурних діячів, свідомої національної інтелігенції, піклувався про освіту й культуру в Україні, підтримував найтісніші звязки з Київською академією.

План меценатський мазепа гетьман доброчинний культура

Вступ

1. І. Мазепа як культурний діяч

2. Меценатська діяльність І. Мазепи в галузі освіти

Висновки

Список використаної літератури

Отже, гетьман І. Мазепа вважався неперевершеним благодійником і меценатом. Дослідник С. Голубєв, зокрема, підкреслював, що Мазепа - "великий благотворитель духовенства, церквей и монастырей". Мазепа був великим будівничим української культури, дбав про розвиток освіти, науки, мистецтва. Д. Антонович окреслив час гетьманування Мазепи як "другу золоту добу українського мистецтва" після доби Володимира Великого та Ярослава Мудрого.

Як високоосвічена людина, Іван Степанович Мазепа розумів величезне значення освіти для соціального й національного визволення українського народу, і зробив вагомий внесок у цьому напрямку. Він прагнув до того, щоб в Україні були вищі та інші навчальні заклади. Український гетьман усвідомлював необхідність підготовки освічених, культурних діячів, свідомої національної інтелігенції, піклувався про освіту й культуру в Україні, підтримував найтісніші звязки з Київською академією. Він також дбав і про розбудову Академії, яка за його гетьманування досягла високого піднесення й здобула визнання в міжнародному культурному світі. Саме за його правління Київський колегіум одержав високий статус академії (1701), чимало молодих людей вирушило у західноєвропейські університети. Київська академія притягує до себе дедалі більше молоді, кількість студентів сягає понад дві тисячі, і вона стає, як і в часи П. Могили, провідним культурно-освітнім центром усієї православної Європи.

1. Архив Юго-Западной России. Ч. 3. - К.: Вид. Київської Археографічної комісії, 1868. - Т. 2. - К., 1868. - 846 с.

2. Величко С. Літопис / С. Величко. - К.: Дніпро, 1991. - Т. 2. - 642 с.

3. Грабянка Г. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / Г. Грабянка. - К.: Знання, 1992. - 192 с.

4. Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / Упоряд. С.О. Павленко. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. - 1144 с.

5. Літопис Самовидця. - К.: Наукова думка, 1971. - 207 с.

Размещено на .ru