Визначення причин появи, походження, поняття та результатів введення в Україні магдебурзького права як врегулювання самоврядування та ринкових відносин у містах. Характеристика загального положення, заохочувальних привілеїв, юридики та складу міщанства.
Зміст Вступ 1. Магдебурзьке право - причини появи й суть 1.1 Походження й поняття магдебурзького права 1.2 Особливості магдебурзького права на Україні 2 Міста й городяни 2.1 Міста, загальна характеристика 2.2 Привілеї містам 2.3 Юридики 2.4 Городяни 3 Міське самоврядування 3.1 Міське самоврядування на основі магдебурзького права 3.2 Діяльність самоврядування 3.3 Ратуша, як орган самоврядування 3.4 Литовський статут Висновок Список використаної літератури Вступ Було б помилкою вважати, що Україна в минулому була правовою пустелею. Він зявився як результат широкого розвитку торговельних відносин у Древній Русі - ішла жвава торгівля із Заходом і Сходом. Російська Правда, що відомий історик В.О. Ключевский назвав кодексом торговельного капіталу, робила свій вплив і за межами Київської Русі. Вийшло так, що після рятування від татаро-монгольської навали тут на багато міст і села поширило свій вплив так називане німецьке право, а якщо точніше - це було Магдебурское право. Головне в ньому те, що воно носило комплексний, універсальний характер, тому що у взаємозвязку регламентувало багато видів відносин - тут регламентувалися торгівля й ремесла, діяльність цехів і купецьких гільдій, відносини власності й оподатковування. Магдебурзьке право - пішло від феодального міського права німецького міста Магдебург. Магдебурзьке право виникло наприкінці XІІІ століття в Німеччині й майже відразу ж поширилося на території Бєларусі, що на той момент перебувала в складі Великого Князівства Литовського. Розташування білоруських земель у центрі Європи сприяло їхньому розвитку в руслі світового економічного, політичного й культурного процесів. ДО XVІ-XVІІ вв. на місці держав, що роздирають феодальними протиріччями, виникли абсолютні монархії. Наприклад, ще в 1365 р. польський король Казимир ІІІ заснував Верховний апеляційний суд у Кракові, заборонивши звертання до Магдебурга, де до цього вирішувалися всі господарські суперечки між магдебурзькими містами. Магдебурзьке право було перейнято багатьма містами Східної Німеччини, Східної Пруссії, Сілезії, Чехії, Угорщини, Польщі[2, c.55]. Однак більшість істориків та юристів повязують її з грамотою великого князя литовського Олександра від 1494 р. З цього документа вбачається, що Олександр підтвердив киянам права, надані останнім його батьком, і гарантував збереження містского права... по лавному. как бьіло за великого князя Вітовта. І саме ці мотиви, які фактично надавали Києву магдебурзькі привілеї, знаходимо у Казимировій грамоті 1457 р.: володар зобовязується ...не казнити ниименьи, а ни ленязьми, ни нятством. ни її кровью; проголошує європейську модель в; відкритого судочинства очи-в-вочи; запевняє, шо надалі кримінальну відповідальність нестиме лише безпосередній винуватець. Р.Лащенко, Л.Окіншевич, І.Крипякевич, оцінювали його, здебільшого, негативно, і лише М Довнар-Запольський заперечував думку про негативне значення даного права як запозиченого, чужого права, шо немало жодного грунту в містах України. І хоча німецьке право і не відіграло тієї ролі для українських міст, шо на Заході, однак воно сприяло виділенню міського населення в окремий суспільний стан, доступ до якого був обмежений. Незмінною деталлю преамбули в кожній грамоті присутня запевняння про бажання великого князя литовського, що видавав містам привілею, місто у мері лепшой поставити, сприяти росту числа жителів, установити в ньому справедливі й добрі порядки і тим сприяти його добробуту.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
