Міжнародне економічне право (поняття, принципи, джерела) - Контрольная работа

КОНТРОЛЬНА РОБОТА з навчальної дисципліни Міжнародне право на тему: «Міжнародне економічне право (поняття, принципи, джерела)» Зміст 1. Поняття міжнародного економічного права Предметом міжнародного економічного права є міжнародні економічні відносини: як дво-, так і багатосторонні. У межах міжнародного економічного права міжнародними вважаються відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного публічного права. Об’єктивними передумовами міжнародно-правового регулювання економічних відносин є наявність суверенних держав та інших суб’єктів міжнародного права, необхідність підтримки та розвитку зв’язків між ними в економічній сфері. Ще у Стародавньому Римі поряд з національним цивільним правом (jus civile), яке поширювалося лише на римських громадян, виникла система правових норм, що регулювали відносини у сфері міжнародної торгівлі (від лат. jus gentium - право народів). Європі саме завдяки діяльності купців склалося міжнародне регулювання їхньої діяльності. Історія міжнародних відносин свідчить, що перші спеціально присвячені торгівлі міжнародні договори з’явились у XVII ст. На початок XX ст. міжнародне публічне право у сфері економіки опрацювало низку спеціальних принципів, інститутів і міжнародно-правових доктрин: “рівних можливостей”, “відкритих дверей”, “капітуляції”, “консульської юрисдикції”, “національного режиму”, “режиму найбільшого сприяння”, “набутих прав”, “недискримінації” та ін. У другій половині XX ст. у Європі було створено дві міжнародні організації, метою яких стала економічна інтеграція їх членів, - Рада Економічної Взаємодопомоги та Європейське Економічне Співтовариство. Норми міжнародного економічного права спрямовані на сприяння безперешкодному здійсненню державами їх суверенних прав у галузі міжнародних економічних відносин, рівноправному співробітництву держав незалежно від соціально-економічних систем і політичних режимів, економічному прогресу планети в цілому та країн, що розвиваються, зокрема. Цієї концепції дотримуються Г. Шварценбергер, Я. Броунлі (Велика Британія), П. Прихильниками таких концепцій є М. Беджуан (Алжир), О. Ріверро (Перу), М. Булаїч (Югославія) та ін. Вони ставлять під сумнів універсальність дії сучасного міжнародного публічного права. Шмітгофф (Велика Британія), Ф. Кан та Фушар (Франція) [14, 21 ]. До джерел автономного купецького права прихильники останньої концепції зараховують міжнародні конвенції, типові закони (що розроблюються на міжнародному рівні), міжнародні торговельні звичаї, загальні принципи права, рекомендаційні рішення міжнародних організацій, арбітражні рішення. Другу групу принципів становлять договірні принципи, тобто такі, що діють у взаємовідносинах держав лише тоді, коли відповідні держави взяли на себе конкретні договірні зобов’язання щодо їх дотримання у дво- чи багатосторонніх відносинах. Обов’язок держав - членів ООН - зміцнювати економічне співробітництво зафіксований і у Статуті цієї організації.