Еволюція системи міжнародних відносин та перспективи світового розвитку. Міжнародні відносини у Центральній і східній Європі, проблема безпеки і співробітництва в Європі. Внутрішні передумови об’єднання Німеччини. Криза в Перській затоці та її наслідки.
Львівський регіональний інститут державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України Кафедра європейської інтеграції та права Тема «Міжнародні відносини після завершення холодної війни» Виконав слухач гр. ДУд-21 Бегей І.П Перевірив к.і.н., доцент Когут П.В Львів - 2011р. Вступ Відносини між державами становлять своєрідну сукупність або систему. Збереження цієї тенденції приведе до посилення етнічних і прикордонних конфліктів. З одного боку, епоха глобалізації трансформує світ, поширюючи знання, інформацію, і створює широкі економічні можливості для розвитку всіх країн. Еволюція системи міжнародних відносин та перспективи світового розвитку Точкою відліку розвитку міжнародних відносин вважається час зародження і формування національних держав на досить аморфному просторі Римської імперії, завершення тридцятирічної війни в Європі та укладення Вестфальського миру 1648 p., яким покладено початок формування Вестфальської системи міжнародних відносин. Фактично за Вестфальським миром, що містить два договори - Оснабрюцький і Мюнстерський, низка потужних державних утворень домовились про систему майбутніх, іще зародкових, міжнародних відносин, визнавши появу нових суверенних держав. У системі немає найвищого арбітра, тому держави є незалежними у проведенні внутрішньої політики в межах своїх національних кордонів і в принципі є рівноправними. біполярну, яка припинила своє існування з ліквідацією системи соціалізму і розпадом СРСР; і постбіполярну з 1990 р. Останній період розвитку системи міжнародних відносин, який іще називають періодом пост холодної війни, кардинально відрізняється від попередніх відсутністю політико-ідеологічного протистояння між двома полюсами, згортанням військової конфронтації блоків, що групувалися навколо Вашингтона й Москви. До поліполярної картини світу тяжіє й Україна. Водночас на противагу цьому в західній літературі, зокрема американській, йдеться про незворотність формування однополярного світу та одноосібне лідерство США. Геополітичні зміни на Європейському континенті позначились обєднанням Німеччини, розпадом колишньої Югославії, Чехословаччини, прозахідною орієнтацією країн ЦСЄ, в тому числі держав Балтії. Передусім це стосується високо інтегрованого Європейського Союзу, таких інтеграційних утворень, як Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво, Асоціація країн Південно-Східної Азії, Північноамериканська зона вільної торгівлі, деякі структури Співдружності Незалежних Держав. У політичній сфері: виникнення наднаціональних одиниць різного масштабу: політичних і військових блоків (НАТО), імперських сфер впливу (сфера впливи США), коаліцій країн («Велика сімка»), континентальних або регіональних обєднань (Європейське співтовариство), всесвітніх міжнародних організацій (ООН); виникнення контурів майбутнього всесвітнього уряду (Європейський парламент, Інтерпол); наростаюча політична однорідність світової спільноти (демократизація суспільно-політичного життя). 2. На першому етапі глобалізації відбулася лібералізація потоків капіталу та товарів, і плодами цього скористалися насамперед найбільш розвинуті країни Заходу та їхні основні торгівельні партнери, зокрема Бразилія, Індія та Китай.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
