Сутність і форми світової торговельної політики, її тарифні та нетарифні методи регулювання. Причини виникнення та класифікація міжнародних організацій, їх призначення в сфері регулювання світової торгівлі. Особливості співробітництва України з СОТ.
Дипломна робота МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РЕГУЛЮВАННЯ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ ЗМІСТ ВСТУП ГЛАВА 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ 1.1 Торгівельна політика: сутність і форми 1.2 Тарифні методи регулювання в торгівельній політиці різних країн 1.3 Нетарифні методи та їх місце в світовій торгівельній політиці ГЛАВА 2 СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА РЕГУЛЮВАННЯ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ 2.1 Сутність, причини виникнення та класифікація міжнародних організацій з регулювання світової торгівлі 2.2 Міжнародний рівень регулювання світової торгівлі у межах ГАТТ/СОТ 2.3 Особливості співробітництва України з СОТ ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИСНОВКИ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ ВСТУП Як відомо, система господарчих зв’язків між національними економіками різних країн, яка заснована на міжнародному розподілі праці, має назву міжнародних економічних зв’язків. Вони знаходять своє конкретне вираження в інтернаціональному обміні продукцією та послугами. Головною формою міжнародних відносин являється міжнародна торгівля товарами та послугами. Для будь-якої країни роль зовнішньої торгівлі не можна недооцінювати. За визначенням Дж. Сакса, «економічний успіх будь-якої країни світу засновується на зовнішній торгівлі. Традиційною та найбільш розвиненою формою міжнародних економічних відносин, як вже було вказано, являється зовнішня торгівля. На долю торгівлі припадає близько 90 відсотків всього обсягу міжнородних економічних відносин. Саме розвиток міжнародної торгівлі створив економічні умови для розвитку машинного виробництва, яке могло рости лише на базі імпортної сировини та масового іноземного попиту. Міжнародна торгівля є центральним ланцюгом в складній системі світогосподарчих зв’язків, при цьому опосередковує практично всі види міжнародного поділу праці та зв’язує всі країни світу в єдину міжнародну систему світу. Отже, у зв’язку з необхідністю і Украні зайняти своє місце у міжнародному поділі праці, достатньо уваги слід приділяти державному регулюванню зовнішньої торгівлі, яке має використовувати економічні механізми та інструменти, серед яких найбільш цивілізованим на даний момент є митно-тарифне регулювання - найважливіший механізм державного регулювання зовнішньої торгівлі. У всьому світі воно є прикладом економічного регулювання і відповідає вимогам ринкової економіки в порівнянні з нетарифними обмеженнями, які переважно мають характер державного, силового регулювання зовнішньої торгівлі. Вивченням цього питання займалися як іноземні, так і вітчизняні вчені. Питаннями з економічних досліджень розвитку світової торгівлі та процесу регулювання торгівельної політики займалися провідні вчені та економісти А. Сміт, Д. Рікардо, Ф Перру та інші. В регулюванні міжнародної торгівлі товарами та послугами особливу роль відіграє Світова організація торгівлі, головною метою якої є лібералізація світової торгівлі на основі послідовного скорочення рівня митних тарифів і усунення різних нетарифних бар’єрів. На підставі подій, які сталися 10 квітня 2008 року, тобто Україна стала повноправним членом Світової організації торгівлі, розкриття сутності торгівельної політики та методів регулювання торгівлі з усіма особливостями на прикладі різних країн, а також виявлення нових тенденцій та особливостей співробітництва України з СОТ, набувають елемент новизни. Ми дослідили, що до основних цілей зовнішньоторгівельної політики відносяться: o зміна обсягу експорту й імпорту; o зміна структури зовнішньої торгівлі; o забезпечення країни необхідними ресурсами; o зміна співвідношення експортних та імпортних цін. Розрізняють три основних підходи до регулювання міжнародної торгівлі: o система однобічних заходів, за якої інструменти державного регулювання використовуються урядом країни в однобічному порядку без узгодження з торговим партнером; o укладання двосторонніх угод, в яких узгоджуються заходи торгової політики між торговими партнерами; o укладання багатосторонніх угод. Торгова політика узгоджується і регулюється країнами-учасницями (Генеральна угода про тарифи і торгівлю, що входить до системи угод СОТ, угода в сфері торгівлі країн-членів ЄС). Класична модель вільного міжнародного обміну досить переконлива і в цілому знаходить підтвердження в торгівельній практиці, але, головним чином, промислово розвинутих країн з ринковою економікою. Виявилось, що деякі економісти (наприклад, французький економіст Ф. Перру) вважають, що світова ціна є не ціною рівноваги між попитом і пропозицією, а результатом взаємодії нерівноважних сил та інтересів, які мають лише віддалене відношення до ринкового механізму [66]. За цих умов проблематичною стає можливість спромогтися економічного зростання шляхом вільного обміну, без захисту національного виробника від іноземної конкуренції. Зберігаються дві тенденції в розвитку міжнародних торгівельних відносин. Усі основні промислово розвинуті країни, за винятком Японії, входять до однієї з чотирьох груп вільної торгівлі: ЄС, ЄАВТ, НАФТА і Австралійсько-Новозеландська угода про встановлення
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
