Масштаби, види, форми й основні напрямки сучасних міграційних процесів. Місце Кореї в міжнародній міграції робочої сили. Державне регулювання процесів трудової міграції в умовах загострення економічної ситуації в Україні. Міграційні процеси в Європі.
ВСТУП Актуальність теми. В умовах розширення світогосподарських зв’язків міжнародна міграція відіграє значну роль у соціально-економічному розвитку країн. З часом все більша частина держав приєднується до міграційних процесів. З одного боку міграція одночасно впливає на різноманітні аспекти суспільного життя: економіку, демографію, соціологію, політику, право. Але з іншого боку, аналіз розмірів і тенденції міжнародної міграції робочої сили ускладнений недосконалістю його інформаційного забезпечення, відсутністю уніфікованих національних і міжнародних показників. Метою курсової роботи є обґрунтування теоретичних положень та визначення методичного інструментарію дослідження міжнародної міграції, дослідження міжнародної трудової міграції, визначення основних її центрів, їх якісний і кількісний склад та механізмів державного управління міграційними процесами та боротьби з нелегальною міграцією. Обєктом нагляду є міжнародна міграція робочої сили. Предметом нагляду виступають сутність міграції, масштаби, напрями, види та форми залучення трудових ресурсів до світових міграційних потоків. Досягнення мети зумовило необхідність постановки і вирішення таких конкретних задач: 1. формулювати концептуальні положення і висновки щодо масштабів, ознак і чинників трудової міграції у світі та в Україні на етапі трансформації її економіки; 2. визначити основні етапи руху міжнародної міграції робочої сили; 3. сформулювати форми і основні тенденції розвитку міграції робочої сили; 4. розглянути сутність міжнародного ринку праці та причини міграційних процесів; 5. дослідити класифікації масштабів, напрямів, видів та форм міжнародної міграції робочої сили; 6. проаналізувати етапи міжнародної міграції робочої сили та особливості сучасного етапу міграційних процесів; 7. вивчити шляхи удосконалення державного регулювання міграції робочої сили. 8. проаналізувати основні елементи міграційних процесів робочої сили в Україні 9. дослідити та визначити регулятори щодо інтенсифікації міграційних процесів, як чинник безпеки держави; Методи дослідження. У роботі використаний широкий спектр методів наукового аналізу та дослідження міжнародних економічних відносин, а саме: методи аналізу, синтезу та порівняння, історико-системний, системного підходу, соціологічних досліджень, якісного і кількісного порівнянь, математичного аналізу. І етап міжнародної міграції безпосередньо повязаний з промисловою революцією, яка здійснилась у Європі в останній третині XVIII - середині XIX ст. Остання привела до утворення відносного перенаселення, що викликало масову міграцію з Європи до Північної Америки, Австралії, Нової Зеландії. Цим було започатковано формування світового ринку праці. Високий рівень концентрації виробництва і капіталу в передових країнах (США, Великій Британії та ін.) зумовлює підвищений попит на додаткову робочу силу, стимулює імміграцію з менш розвинутих країн (відсталих країн Європи, з Індії, з Китаю тощо). За цих умов змінюється структура та кваліфікаційний склад мігрантів. Його характерні риси: • зростання внутрішньоконтинентальної міграції, зокрема, в Європі та Африці; • зростання попиту збоку сучасного виробництва на висококваліфіковані кадри, виникнення нового виду трудової міграції, який отримав назву втеча мізків; • посилення державного і міжнародного регулювання трудової міграції. На початку 80-х років XIX століття широкомасштабна еміграція з Італії та Східної Європи до США була зумовлена падінням цін на європейську пшеницю. По-перше, утворився усталений потік висококваліфікованих фахівців до США і Канади. По-третє, еміграція з колишніх соцкраїн після розпаду колишнього СРСР і припинення дії Варшавського договору. Для сучасних європейських міграцій характерні такі напрямки: з менш розвинутих країн Південної та Східної Європи (Греції, Іспанії, Туреччини, Польщі, Угорщини та ін.) до високо-розвинутих країн Західної та Північної Європи (Франції, Англії, Німеччини, Швеції тощо), з країн Північної Африки, Індії, Пакистану на західноєвропейський ринок праці; переїзд робітників з однієї високо розвинутої країни до іншої. (близько 4% населення ЄС) прибули з країн, що не є членами Союзу: 29% мігрантів є громадянами Туреччини і колишньої Югославії; 20,7% - громадянами країн Африки, 7% - Америки, 13,6% - Азії, 7,8% - країн ЦСЄ. Так, на початку 90-х років питома вага іноземців серед інженерів у США становила понад 10%, лікарів - понад 20%. Міграція робочої сили між країнами, що розвиваються, - це головним чином міграція між НІК та країнами - членами ОПЕК, з одного боку, та іншими країнами, що розвиваються, - з іншого. Як окремі категорії учасників міграційного процесу вирізняються: 1. особи, що переїжджають на постійне проживання; 2. трудові мігранти, які переїжджають на роботу за контрактам (на строк дії контракту); 3. висококваліфіковані спеціалісти; 4. працівники транснаціональних компаній та спільних підприємств, які за характером діяльності переїжджають з країни в країну; 5. нелегальні трудові мігранти; 6. особи, що шукають політичного пр
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
