Міжнародні економічні організації та їх роль в інтернаціоналізації виробництва - Курсовая работа

КУРСОВА РОБОТА з курсу макроекономіка на тему: «МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЇХ РОЛЬ В ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА» 2010 Зміст Вступ Розділ 1. Інституційне середовище міжнародного бізнесу 1.1 Міжнародні організації в системі регулювання міжнародних економічних організацій 1.2 Історія виникнення та етапи розвитку міжнародних організацій 1.3 Сутність сучасної міжнародної організації 1.4 Типізація міжнародних організацій Розділ 2. Міжнародні економічні інтеграційні процеси 2.1 Суть і головні передумови міжнародної економічної інтеграції 2.2 Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості 2.3 Сучасні інтеграційні угруповання країн 2.4 Сучасні проблеми інтегрування України в міжнародну економічну діяльність 2.5 Сутність та особливості процесів інтернаціоналізації: українська специфіка Розділ 3. Україна і міжнародні економічні організації 3.1 Членство України в міжнародних організаціях 3.2 Україна і ЄС 3.3 Україна і МВФ. Діяльність Всесвітнього банку в Україні 3.4 ЄБРР і Україна Висновок Література Вступ Сьогодні на нашій планеті кількість населення досягла 6 млрд. чол. На планеті існує 190 держав, відокремлених між собою приблизно 250 сухопутними кордонами. У світі в обігу налічується понад 300 найменувань національних грошей. За загальноприйнятою класифікацією більшість людства світу проживає у слаборозвинутих країнах (майже 140 країн). По-четверте, необхідністю об’єднання зусиль країн при розв’язанні глобальних проблем (екологічних, продовольчих), зростаючою потребою у взаємній допомозі в екстрс мальних ситуаціях (землетрусах, ядерних аваріях тощо), доцільністю поєднання господарських зусиль країн-партнерів для спільного освоєння багатств світового океану та космосу, у збереженні як уже напрацьованих людством знань, ідей, так і переробці і використанні все більш складних інформаційних систем, створенні міжнародного інформаційного банку даних, яким могла б користуватися відповідно до своїх потреб кожна країна світового співтовариства. Щодо розгляду міжнародних економічних відносин як складової частини світового господарства, то до його структурних елементів належать міжнародні відносини у сфері виробництва, обміну, науково-технічні зв’ язки, валютно-фінансові відносини, форми створення інфраструктури світового господарства, міграції робочої сили. Структурними елементами такої системи інтересів є: по-перше, економічні інтереси окремих держав світового співтовариства, які виникають під час виконання ними господарських функцій на рівні міждержавних зв’язків; по-друге, економічні інтереси національних підприємств, об’єднаних, товариств, організацій, відомств, міністерств, які виступають учасниками взаємних господарських зв’язків, що складаються між країнами-нартнерами; по-третє, економічні інтереси міжнародних господарських організацій, об’єднань, товариств, спільних підприємств, що функціонують як на двосторонній, так і на багатосторонній основі; по-четверте, економічні інтереси окремих груп держав світового співтовариства, які є учасниками спеціалізованих міждержавних господарських організацій; по-п’яте, економічні інтереси держав інтеграційного об’єднання (Європейське економічне співтовариство, Європейська асоціація вільної торгівлі тощо). ІНСТИТУЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ БІЗНЕСУ 1.1 МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ В СИСТЕМІ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН Регулювання міжнародних економічних відносин (МЕВ) у сучасних умовах здійснюється на основі міжнародних договорів, рішень міждержавних економічних конференцій, міжнародних звичаїв та рішень міжнародних організацій. Принципи Методи, інструменти Інструкційно-правові структури Елементи Механізм регулювання МЕВ Рівні Національний Міжнародний Координація Двостороння/білатеральна Багатостороння Інституційна Дискретна Міжнародні організації Закони, норми, угоди, звичаї та практика Міжнародні інститути Рис. 1.1.* Місце міжнародних організацій у системі регулювання МЕВ Координація економічних дій - це процес погодження певних параметрів національних економічних політик з метою peгулювального впливу на світогосподарські, регіональні ‘чи функціональні зв’язки. Деякі західні автори ведуть історію міждержавних організацій від так званого Священного союзу, створеного російським царем Олександром І, австрійським імператором Францем І та прусським королем Фрідріхом-Вільгельмом ІІІ у вересні 1815 р. після падіння імперії Наполеона І. утворення інших функціональних організацій глобального типу - Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Генеральної угоди з тарифів та торгівлі; Всесвітньої торговельної організації; — формування мережі, міжнародних організацій наднаціонального типу, які інституціонально забезпечують діяльність регіональних інтеграційних угруповань; — посилення позиції ООН завдяки створенню системи «спеціалізованих установ» у складі шістнадцяти міждержавних організацій; — розширення .сфери діяльності міжнародних організацій; — значне збільшення кількості як міждержавних, так і недержавних міжнародних організацій. На