Вперше досліджуються демографічні та міграційні процеси, простежується роль зовнішніх міграцій у формуванні трудових ресурсів на Донбасі у 1943-1951 роки. Деякі аспекти державної демографічної та міграційної політики.
При низкой оригинальности работы "Місце зовнішніх міграцій населення в Донбасі у відновленні і формуванні його трудових ресурсів у 1943 - 1951 роки", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
МИКОЛА АЛФЬОРОВ, здобувач кафедри історіографії, джерелознавства, археології, методики викладання історії Донецького національного університету МІСЦЕ ЗОВНІШНІХ МІГРАЦІЙ НАСЕЛЕННЯ В ДОНБАСІ У ВІДНОВЛЕННІ І ФОРМУВАННІ ЙОГО ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ У 1943 - 1951 рр. У статті вперше досліджуються демографічні та міграційні процеси, простежується роль зовнішніх міграцій у формуванні трудових ресурсів на Донбасі у 1943-1951 рр. Показані деякі аспекти державної демографічної та міграційної політики, співвідношення і роль природного та механічного приросту, їх вплив на зміну чисельності населення області і формування її трудових ресурсів у повоєнні роки. Однією з них є міграційні та демографічні процеси у 1943-1950-ті роки, як в Україні в цілому, так і в Донбасі зокрема. За тим же принципом побудовано й праці інших дослідників цього періоду історії Донбасу, які уточнюють окремі деталі, але теж не розглядають міграційні та демографічні проблеми, роль зовнішніх міграцій на відтворення і формування трудових ресурсів Донбасу у цей час [3]. Так ще Постанова РНК УРСР Про організацію видобутку вугілля і відбудову шахт Донбасу від 15 лютого 1943 р. і Постанова ДКО Про відбудову вугільних шахт Донбасу від 22 лютого 1943 р. передбачали, з огляду на бойові дії, виконання відбудовчих робіт місцевими робітниками та службовцями, але вже Постанова ДКО Про першочергові заходи з відбудови вугільної промисловості Донбасу від 26 жовтня 1943 р. виходила з того, що у регіоні немає достатньої кількості робочої сили, зобовязавши, зокрема РНК УРСР, ЦК КП(б)У та інші установи мобілізувати для робіт з відбудови шахт 125 тис. осіб з числа працездатного сільського населення, у тому числі 100 тис. з УРСР. До лютого 1944 р. мала бути відновлена мережа шкіл фабрично-заводського навчання (ФЗН) контингентом у 40 тис. осіб і мережа ремісничих училищ (РУ) на 10 тис. осіб. Отже вважаємо за доцільне користуватися даними на осінь 1943 р. На 1 вересня 1943 р. у Ворошиловградській області нараховувалося 718341 особа, або 34,9% від чисельності населення області у 1941 р. З них міського населення - 264748, сільського - 453593 [6]. Це свідчить про повернення мобілізованого раніше сільського населення до місць постійного мешкання, а різниця пояснюється природним приростом, прибуттям спеціалістів і демобілізованих, призовами молоді до шкіл ФЗН та РУ, оргнаборами.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
