Формування філософського інтересу до тіла. Секуляризація теми тілесності в українській культурі. Форматування іміджу, стилю та тілесності у телевізійних ток-шоу на українському телебаченні. Образи жіночого та чоловічого тіл у телевізійній рекламі.
Зміст Вступ Розділ І. Поняття тіла і тілесних практик у гуманітарних дослідженнях 1.1 Формування філософського інтересу до тіла та полісемантичність тілесності 1.2 Тіло в різних культурологічних парадигмах 1.3 Тілесність як репрезентант культурного коду Висновки Розділу І Розділ ІІ. Тілесні практики наших пращурів 2.1 Тілесні практики в дохристиянській культурі України 2.2 Тілесний образ християнської України 2.3 Секуляризація теми тілесності в укр. культурі кін. ХІХ - ХХ ст. Висновки Розділу ІІ Розділ ІІІ. Сучасний контекст української тілесності через аналіз образів тіл на українському телебаченні 3.1 Форматування іміджу, стилю та тілесності у телевізійних ток - шоу на українському телебаченні 3.2 Образи жіночого та чоловічого тіл у телевізійній рекламі Висновки Розділу ІІІ Висновки Список літератури і джерел Додатки тіло культура телебачення реклама Вступ Актуальність теми. Культура є складною системою людського буття. Поняття культура багатогранне і об’єднує в собі науку, освіту, мораль, уклад життя, світогляд і, звичайно, мистецтво. Вірно, неабияку увагу мистецтво приділяє зовнішній красі людини, її обличчю, а заразом і тілу. Найдосконалішим митцем є той, який вміє ідеально втілити всі риси людського тіла у своїй роботі, зображуючи фізичне тіло як біологічний організм, та водночас із його індивідуальними рисами ментальності та духовності. Ще в давні часи люди звертали увагу на власне тіло, займались пошуком відмінностей між чоловіком і жінкою, зображували ці відмінності в наскельних малюнках та у вигляді глиняних статуеток, приділяли увагу оголеному тілу під час ритуальних танців, наносили різноманітні ритуальні малюнки на обличчя та різні частини тіла, з вірою в те, що це надасть їм сили та допоможе подолати ворога. Це говорить про те, що інтерес до тіла та тілесних можливостей має прадавню історію. В період християнської цивілізації увага зосереджується не на зовнішньому тілі, а більше на духовному існуванні людини, на тому, що існує під тілом. Далі період розвитку української культури у складі російської імперії, де тіло людини штампується під певні рамки, яким мають відповідати усі. І основне слово, яким можна було передати сферу інтимного - секс було заборонено, і тому доводилось шукати альтернативи у вигляді розмови про це. Пізнання феномену людського тіла та тілесності в самопізнанні сучасної людини представлено в роботах М.М. Бахтіна, І.М. Биховської, Л.В. Жарова, В.І. Іванченка, І.С. Кона, Б.В. Маркова, П.Д. Тищенка та ін.; із залученням знань про тілесне з філософії життя (В. Дільтей, Г. Зіммель, Т. Лессінг, Ф. Ніцше, О. Шпенглер), екзистенціальних і феноменологічних концепцій буття (М. Гайдеггер, Е. Гофман, Е. Гуссерль, А. Камю, М. Мерло-Понті, Ж.-П. Сартр, А. Франк, К. Ясперс), психосоматики (В.Ю. Баскаков, Г.А. Бондарєв, Е. Канетті, А. Менегетті, В.М. Нікітін, Г.А. Сєрова, О.С. Суворова, А. де Сузнель, В.Д. Тополянський, М.В. Струкова та ін.), із філософії нової тілесності (Н.Т. Абрамова, Р. Барт, Г. Буркхард, Ж. Дельоз, Ф. Гватарі, Ж. Деріда, Л.В. Карасьов, Ж. Лакан, Л.П. Мальцева, В.А. Подорога), філософії фемінізму (С. де Бовуар, О.В. Вороніна, І.А. Жеребкіна, Л. Ірігарей, Ю. Кристєва, Е. Шоре), філософії статі (О. Вейнінгер, Є.П. Ільїн, Г.І. Кабакова, О. Лоуен, В. Райх, В.В. Розанов, М. Теун, Е. Фром, М. Фуко, Н. Хамітов, М. Шелер). Роботи, які присвячені первісним релігіям - релігіям тіла, відображають домінування тілесного в язичницьких релігіях і мистецтві античності, зниження поклоніння християнським символам в епоху Відродження обґрунтовані аналізом Біблії. Бультмана, В. Зеньковського, Е. Косідовського, Ю.В. Книшенка, Б. Рассела, Е.Ж. Ренана, В.В. Розанова, Еразма Роттердамського, Е. Сведенборга, Г. Спенсера, Е.Б. Тайлора, П. Тілліха, С.О. Токарєва, Д.Д. Фрезера, Н. В. Хамітова, П.Д. Юркевича та ін. Для досягнення цієї мети в дипломній роботі поставлені і вирішені наступні завдання: 1. визначити поняття тіла і тілесних практик в різних філософських парадигмах та в культурологічних дослідженнях; 2. дослідити розвиток понять тіла і тілесності в історичному аспекті; 3. окреслити тілесність як один із репрезентантів культурного коду в людській комунікації; 4. здійснити історичний огляд-аналіз тілесних практик наших пращурів-українців від первісних суспільств до сьогодення; 5. проаналізувати сучасні тілесні практики українців на прикладі українського телебачення. Наукова новизна дослідження полягає в осмисленні тіла, як культурного об‘єкта, котре активно практикується культурологами, а також глибокий розгляд проблеми питання тіло як засіб комунікації, через аналіз образів жіночих та чоловічих тіл в засобах масової інформації. Втім, в європейській культурі ХХ століття розпочинається процес реабілітації тілесності, започаткований у роботах Л. Фейєрбаха, А. Шопенгауера, Ф. Ніцше і продовжений працями Е. Гуссерля, М. Мерло-Понті, Р. Барта, Ж. Бодрійяра, Ж. Дельоза, М. Фуко та ін. Вони знайшли своє відображення у працях філософів, культурологів, релігієзнавців, антропологів, соціологів, пси
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
