Поява нових міст в результаті східного походу Олександра Македонського та за часів його наступників - діадохів. Аналіз становища громадського життя в нових і старих містах елліністичного Сходу. Основні особливості та наслідки процесів містобудування.
Зміст Вступ Розділ І. Заснування та розвиток нових міст Розділ ІІ. Міста, як і люди, мають різні й несхожі долі. Одні з міст губляться в своїй незначності і безвісності; гучна слава інших, прокотившись по всьому світу, стає надбанням століть, якщо не тисячоліть. Походи Олександра і завоювання ним близькосхідного світу аж до Індії викликали до життя небувалу до того за масштабами колонізацію. Греки і македонці масами кинулися в багаті землі Сходу, імпоновані їм привілейовані умови життя і легкі доходи. В результаті географічної експансії еллінізм, спочатку обмежений територією Греції, тепер розширився аж до Афганістану та Індії. Згідно джерел, сам Олександр заснував 70 міст, з Александрією Єгипетською на чолі. Саме нові міста (і реорганізовані на грецький манер «старі») стали центрами еллінізму на Сході. Саме безліч таких міст - полісів були замінені кількома великими державами, які розділили між собою спадкоємці Олександра Великого після його смерті. Наступники Олександра зіткнулися з проблемою, що стояла перед ними: організацією економічного і суспільного життя в царствах, де вона традиційно регламентувалася царською владою. Мета курсової роботи - прослідкувати, охарактеризувати появу і формування нових елліністичних міст і простежити розвиток старих при Олександрові Македонському і за часів його наступників діадохів, проаналізувати громадське життя в цих містах. Під час написання курсової роботи у якості джерельної бази авторка використала праці кількох відомих античних авторів: Особливістю достовірністю істориків користується Страбон. На основі нарративних, археологічних, епіграфічних та нумізматичних джерел автор виявив масштаби греко-македонської колонізації Сходу в період після завоювань Олександра Македонського, досліджуючи характер містобудівної політики Олександра і перших Селевкідів, взаємовідносини грецького полісу і елліністичної держави, характер міського устрою. Високої оцінки заслуговує монографія Кузнецова Д.В. «Эллинистический Египет: основные тенденции развития в конце IV - второй трети І вв. до н.э.». Автор стверджує, що розгляд основних тенденцій розвитку елліністичного Єгипту в кінце IV - другій третині І вв. до н.э є найбільш важливим з точки зору пізнання сутності еллінізму в цілому. Книга відомого західнонімецького історика-античника Г.Бенгтсона являє собою серію біографій правителів елліністичних держав, що утворилися на території Східного Середземномор’я і Середнього Сходу після походів Олександра Македонського. У другому розділі описується розвиток «старих» міст (на прикладі Вавилону, Мілету). Тарн вважає, що більшість міст, заснованих Олександром на Сході, були не полісами у повному розумінні цього слова, а поселеннями військових колоністів. Перебудову Прієни також приписували Олександру, і є свідчення про те, що від імені македонського царя в місті був освячений храм Афіни-Паллади. Деякі уявлення про їх архітектуру дають розкопки палаців пергамських царів, що входили в комплекс споруд акрополя і розташованих вздовж його східного кордону. Завоювавши Єгипет у 332-331 рр. до н. е., Олександр вибрав між двома рукавами дельти Нілу зручне місце і заклав місто, яке назвав Александрією. Тому, що кожен царі з любові до пишноти зазвичай прибавляв яку-небуть прикрасу до родинних пам’яток.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
