Міфопоетичне начало у творчості поета як основний код і розкриття міфологізма мислення, властивий Марині Цвєтаєвій. Диференціювання міфів книжних та індивідуальних, простеження їх контамінації. Основний, інваріантний міф поета та його образні домінанти.
При низкой оригинальности работы "Міфологізм Марини Цвєтаєвої в історико-літературному контексті", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
10.01.02 - російська література. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. Київ 1999. Роботу виконано на кафедрі історії російської літератури Київського університету імені Тараса Шевченка. Т.Г.У першому розділі "Основний міф Марини Цвєтаєвої та його роль у формуванні поетики" матеріалом для дослідження слугують міфи, створені емпіричною реальністю, поетично відтвореною Цвєтаєвою, тобто міфи, що виразно позначені особистісним світовідчуттям, - авторські. Дослідження смислотвірної ролі форми у творчій міфології поета зумовило звернення, перш за все, до поетичної мови, а саме: до розгляду парадигматичного ланцюга поетичної лексики, створеної паронімічною атракцією та поморфемним дробленням слова, і поетичного синтаксису, характерними рисами якого є перенесення акцентів змісту на службові частини мови, семантизація розділових знаків, найчастіше - тире (найбільш парадоксальна властивість цвєтаєвської поетики), а також велика кількість народно-апозитивних сполучень, що дозволяють говорити про елементи фольклору як складової міфопоетичного мислення. Одним із обєктів дослідження у цьому розділі є "Поэма Горы", оскільки в ній найяскравіше виявлено міфопоетичне мислення, властиве Цвєтаєвій. Розгляд поеми на морфологічному рівні дозволив простежити звязок особових займенників (я, ти, ми), що виступають у компенсаторній функції відносно словоформи гора, з ідеєю спуску (просторовим рівнем), що виражається завдяки звуковій грі: ГОРА (за ознакою "верх") переходить у НАДГРОБНИК, ГРОТ ("низ"), а потім - у КРАТЕР, що вивергає лаву ненависті - хаос, який замінив собою космос. Так, тема дому проникає в "Поэму Конца", написану після "Поэмы Горы" (1924р.) та повязану з нею ідейно і тематично. Її можна виявити й у віршовому циклі "Провода" ("про-о-стите", "жа-аль"), де вона виражає ідею протяжності на відміну від ще одного лейтмотивного слова у книзі "После России" - останній, у яке закладено значення межі (тому воно жодного разу не розривається тире). Спокуса починається на горі ("Поэма Горы") та несе героїню слідом за Крилатим генієм ("На Красном коне") "в лазорь", яка у поемі "Переулочки" знову перетворюється на "круту гору".
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
