Містична причетність як основне відношення міфів. Первісні системи вірувань: міф та магія. Міф - заперечення індивідуальності і свободи. Причини виникнення магії. Особливості окультизму Епохи Відродження. Основні риси ранніх національних релігій.
У повсякденній свідомості слово "міф" асоціюється з оповіданнями (майже що казками) про богів і героїв. По-перше, міф не є оповідання або оповідання, міф є форма культури, спосіб людського буття. Юнг, Дж. Дж. Інше світовідчуття кинуло б первісну людину в стан невиліковної туги і відчаю перед ворогуючими їй бездушними і всемогутніми силами.В сучасній етнографічній, історичній, філософській та іншій літературі часто вживається термін "первісна релігія". Але він не зовсім точний у своєму буквальному змісті, бо в первісному суспільстві релігійні уявлення та ідеї ще не набрали системного вигляду, їх форма та зміст тільки становилися. Вони виконували певні суспільні функції: регулювали відносини між людьми в первісній общині, сприяли організації колективного виробничого процесу, регулювали розподіл здобутого продукту, утверджували первісну мораль, задовольняли духовні потреби суспільства. Демократичний характер роду відбивався на демократичному характері релігійного культу, він здійснювався всіма членами общини спільно.Значення, як вважає В.Ф. Петренко, неподільно повязані з іншими складовими людської свідомості: особистісним смислом, чуттєвою тканиною, емоційною забарвленістю. Міфотворчість, на наш погляд, серед низки аспектів свого функціонування оприявнює раціонально-інтуїтивний звязок Я особистості з навколишнім світом, з іншими людьми та великою мірою із самим собою як іншим, тобто потенційним Я. Цілком припустимо, що субєкт, ініціюючи творчу активність як таку і ще більш інтенсивно самовизначаючись в акті індивідуальної авторської міфотворчості, може впливати на процес становлення власної свідомості, а то й трансформувати її згідно з новими, щойно відкритими (пізнаними) субєктивними смислами, що і є, на наш погляд, самоініціацією. Ми сприймаємо міф як універсальний культурно-психологічний феномен, що є первинним кодом смислів, символів, світоглядних настановлень, які відбивають універсальні архетипи колективного несвідомого в індивідуальній психіці.Діалектико-матеріалістична філософія розглядає людину як єдиного субєкта культури, який створює життєве середовище для себе й формується під його впливом. Іншими словами, не тільки історія розвитку культури є історією обєктування духовних здібностей, але й історія розвитку духовних здібностей людини є історією перетворення культури в "інгредієнт" цих здібностей. Світ культури міцно повязаний з процесом гомінізації, процесом переходу від тварини до людини, аспектом якого є перехід від певних інстинктивних реакцій на світ тварини до непевності людського знання. Дослідження в галузі етології підтверджують: поведінка одних тварин, що живуть у відносно стабільному та незмінному середовищі, в основному наперед запрограмована й дотримується суворого шаблону, в той час як поведінка інших - в умовах змінного середовища - вимагає відхилення від стандарту й вибору однієї з кількох альтернатив поведінки. У людини ж вони опосередковані світом соціальної історії, внаслідок чого людина часто опиняється в ситуації, коли вона дійсно не знає, що мусить робити, як діяти. Саме ця потреба і лягла в основу генезису культури (міфологія, релігія, мистецтво тощо) з її різноманітним арсеналом фізичних та духовних технік. Однією з трьох таких стратегій у первісних, архаїчних культурах є стратегія наслідування, коли передрікання майбутнього витікає з імітації тих чи інших явищ властивостей навколишнього світу. Майбутнє не тільки передрікається, але й змушується: жертва умиротворює гнівних богів і зобовязує їх виконувати те чи інше прохання людини або ж усього племені. Одночасно людську природу, як би вона не була визначена, слід розглядати як певне ціле, функцією якого є культура. Саме тому й викликає в нас таку цікавість первісна культура. Первісна соціокультурна система володіє власною динамікою розвитку, яка служить відтворенню існуючої структури.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
