Людина середньовіччя: компаративний аналіз за працями А.Я. Гуревича і Ле Гоффа - Дипломная работа

Протягом свого існування ця Школа згуртувала істориків з різними поглядами та тематикою дослідження, але все ж було те спільне, що їх обєднувало, і дає нам можливість виділити певні покоління в її існуванні. Під час дослідження даної теми нами було дотримано принципів обєктивності та історизму, згідно з якими вивчення та узагальнення історичних подій та історіографічних фактів можливе виключно на основі науково-критичного аналізу джерел. Безумовно, поява істориків-анналістів ознаменувала новий етап у світовій історіографії, для якого характерна велика кількість інновацій, що змінили погляди на історію як процес і на історію як науку. Представники кожного покоління істориків цього кола внесли зміни у концептуальний підхід до історії та методології, тому для визначення загальних рис, на нашу думку, важливим буде простежити еволюцію цієї Школи, і звернути особливу увагу на особливості історіописання Жака Ле Гоффа та Арона Гуревича. Яковенко, криза значущості проявилась у так званому "поході проти історії" - публічних інвективах проти істориків, які не змогли передбачити трагедії нищівної війни, а отже їхня наука не є науковою.Велику кількість праць Жака Ле Гоффа було перекладено російською мовою, на жаль українською зявилась тільки одна, тому користуватись ми будемо в основному російськомовними перекладами його робіт. Книга побудована за хронологічним принципом що дає можливість простежити зміни досліджуваних ним категорій: ставлення людей до часу, релігії, праці, права та інших обктів, що спричиняють вплив на ментальності. Ле Гофф вважає, що ставлення до праці і часу - це основні структурні і функціональні аспекти суспільства і їх вивчення - найкращий спосіб пізнання історії суспільства. Поява баштових годинників, потім кишенькових, поділ доби на 24 години, все це почало все більше поєднувати час і працю, яка ним регламентувалась. Ця праця є свого роду новацією, адже він не створював класичної біографічної роботи про життя однієї людини, а також відмовився від створення образу епохи в рамках біографічного дослідження.Ми часом не усвідомлюємо, що простір і час не лише існують обєктивно, але і субєктивно переживаються і усвідомлюються людьми, причому у різних цивілізаціях і суспільствах, на різних стадіях суспільного розвитку, в різних прошарках одного і того ж суспільства і навіть окремими індивідами ці категорії сприймаються і застосовуються неоднаково. Будь-який прогрес на середньовічному Заході був розчищенням, боротьбою і перемогою над чагарниками кущами. Розчищення лісів під ріллю і осушення боліт під пасовища були справою майбутнього, населені пункти часто-густо були розкидані серед лісів рідкісними оазисами, далеко один від іншого. Селянин, поля якого були більш менш оборотною концесією з боку сеньйора і часто перерозподілялися сільською громадою, згідно з правилами сівозміни і ротації полів, був привязаний до своєї землі тільки волею сеньйора, від якого він охоче вислизав спочатку втечею, а пізніше шляхом правової емансипації. Кораблебудування було слабо розвинене в тогочасній Європі, судна були мало пристосовані до плавання у відкритому морі і трималися переважно шляхів, що йшли вздовж узбережжя.Протягом тривалого часу на середньовічному Заході не було написано жодного трактату з техніки; ці речі здавалися негідними пера, або ж вони розкривали б якийсь секрет, який не слід було передавати. Часто посередньої якості, її бруси в будь-якому випадку були невеликі за розміром і де-не-де оброблені. Ліс був такою цінністю, а високий стовбур - річчю настільки рідкісною, що було потрібно диво, щоб не погубити його недбалої обробкою. Ліс був найбільш великим "мандрівником" західного Середньовіччя; його перевозили на кораблях і сплавляли всюди, де були водні шляхи. Головним же знаряддям не тільки столяра або тесляра, але навіть середньовічного дроворуба було тесло - дуже старий, простий інструмент типу кирки, знаряддя великих середньовічних розчисток, які були націлені радше на молоді зарослі і чагарники, ніж на стройовий ліс, перед яким середньовічний інвентар залишався частіше всього безсилим.Вчені основою світогляду людини вважають уявлення про час та простір. Час - не просто один з аспектів ментальності, він був знаряддям соціального контролю. Частини дня відзначалися дзвонами; церква встановлювала дні праці і дні свят, в які працювати було заборонено; вона диктувала, в які дні потрібно було дотримуватись посту і коли не можна було вести статеве життя. Тим часом, у середньовічному європейському суспільстві зріла нова сила, яка зазіхнула на церковну монополію на час - це підприємці, купці. Людина - природна істота і їй властиво боротись за виживання тому у Середні віки, особливо у період голоду, а це було часте явище, церква, даючи людям надію, мала досить сильну владу над ними.Антропологія культури - наука про матеріальну і духовну культуру людини, досліджує культурні процеси та їх результати, передусім у давні часи, хоча й цікавиться також культурами новітніми і сучасними. А.к. тлумачить

Зміст

Вступ

Розділ І. Еволюція теоретичних основ Школи "Анналів". Особливості історії описання Ле Гоффа Ж. та А. Я. Гуревича

Розділ ІІ. Історіографічний огляд джерел та літератури

Розділ ІІІ. Просторово-часові уявлення у Середньовіччі

Розділ IV. "Християнський Світ". Уявлення та забобони

Розділ V. Матеріальна сфера. Право, суспільство, індивід

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки

Проаналізувавши картину середньовічного світу, відтворену нам Ж. Ле Гоффом та А. Я. Гуревичем відповідно до поставленої мети та завдань ми можемо зробити узагальнений висновок.

Вчені основою світогляду людини вважають уявлення про час та простір. Час - не просто один з аспектів ментальності, він був знаряддям соціального контролю. Цей контроль передусім належав церкві. Частини дня відзначалися дзвонами; церква встановлювала дні праці і дні свят, в які працювати було заборонено; вона диктувала, в які дні потрібно було дотримуватись посту і коли не можна було вести статеве життя. Отже, за допомогою своєї монополії на час духовенство контролювало виробничу і сімейне життя віруючих.

Тим часом, у середньовічному європейському суспільстві зріла нова сила, яка зазіхнула на церковну монополію на час - це підприємці, купці. Піднесення міст, розвиток торгівлі і ремесла супроводжувалися глибокою переорієнтацією інтересів і поглядів міського населення, яке інакше, на відміну від сільського населення, сприймало природу та її цикли. Купець і ремісничий майстер не можуть не дорожити часом, розумне використання якого дає їм дохід та можливість більш ефективно розпоряджатися робочою силою. На рубежі XIII і XIV ст. на баштах соборів і міських ратуш у великих містах Заходу встановлюються механічні годинники. Відтепер хід часу відбивають не церковні дзвони, а механізми, що символізують самостійність міста і його населення. "Час купця" протиставлений "часу церкви".

Церква у Середньовіччі намагалась поширити свою владу на всі сфери життя. Разом із внутрішньою експансією християнства відбувалась і зовнішня, яка стимулювала рух населення по всьому світі. Ще однією особливістю релігійного життя була гнучкість догм, правил і поглядів що змінювались протягом часу в залежності від умов.

Втім духовна церковна влада не була тотальною. У ранньому Середньовіччі велику роль у житті відігравали залишки язичницьких вірувань, що переросли у звичаї, забобони, пізніше мрії церкви про гармонійне суспільство наражалися на жорстоку реальність протиріч і боротьби класів. Особливо це проявилось із зростанням ролі міст. Але все ж церква могла дозволити собі підняти населення на захист християнства. Людина - природна істота і їй властиво боротись за виживання тому у Середні віки, особливо у період голоду, а це було часте явище, церква, даючи людям надію, мала досить сильну владу над ними.

Ставлення до праці в середні віки було різним. Панівний клас, природно, був далекий від виробничої діяльності і, оскільки вона цілком покладалася на плечі непривілейованих, нижчих верств населення, дивився на неї зневажливо. З точки зору дворянства, благородними заняттями вважалися війна, лицарські подвиги і забави. Неробство, добування ж матеріальних благ, брудні та важкі турботи про хліб насущний були справою грубої черні.

Праця мала не тільки економічний зміст - вона могла бути джерелом морального задоволення. Майстер, що виготовляє ремісничий шедевр, стверджуючи своє право на членство в цеху, разом з тим стверджував і свою особисту гідність, суспільне становище, приналежність до корпорації. Саме в якості члена групи він міг визначитися у ролі правового індивіда: і потати як людська особистість.

Так у середньовіччі переосмислювалось значення праці в житті. З прокляття, що тяжіє над родом людським, праця перетворювала на покликання. Усвідомлення гідності трудової діяльності було складовою частиною загального процесу зростання людського самосвідомості. Однак це підвищення громадської оцінки праці до кінця середніх віків залишалося все ж таки не більш як тенденцією. Отримати повну реабілітацію у феодальних умовах праця не могла.

Соціальна структура феодального суспільства в Західній Європі характеризувалася двома взаємно суперечливими, але функціонально між собою повязаними принципами організації: відносинами панування і підпорядкування та відносинами корпоративними. І господарі, й підлеглі, залежали від них, люди, входили в корпоративні групи, які захищали їхні права та гарантували збереження ними певного суспільного та юридичного статусу. Заперечуючи вільний розвиток людської особистості, корпорація одночасно створювала умови для її існування в певних рамках, в тих межах, які не суперечили інтересам і цілям колективу.

Середньовічне право відобразило цю подвійність: відкидаючи нововведення як негожі і навіть злочинні, воно захищало статус людини, яким вона користувалася як член соціальної групи. Корпорація була школою виховання почуття власної гідності обєднуваних нею індивідів. Спираючись на підтримку своїх побратимів по групі і відчуваючи себе рівною їм, людина навчалася поважати саму себе і собі подібних. Не лише страх і шанування перед вище стоячими, а товариське почуття і взаємна повага емоційно повязували людей в групи.

Загалом світогляд людини Середньовіччя був породжений християнською, релігією що лягла на грунт язичницьких вірувань. Людина повністю залежала від навколишнього середовища, відчуваючи єдність із ним. І все ж, вона була людиною з усіма її недоліками та бажаннями, які намагалась реалізувати по мірі можливостей і у відповідності до тогочасних уявлень.

Публікації джерел: 1. Гуревич А. Я. "Exempla" - литературный жанр и стиль мышления // Монтаж: Литература, искусство, театр, кино. М., 1988. - С. 196-125.

2. Гуревич А. Я. Английское крестьянство в X - начале XI в. // Там же. 1957. Вып. 9. - С. 69-131.

3. Гуревич А. Я. Большая семья в Северо-Западной Норвегии в раннее средневековье // Средние века. М, 1956. Вып. 8. - С. 50-96..

4. Гуревич А. Я. Вопросы культуры в изучении исторической поэтики // Историческая поэтика. М., 1986. - С. 229-246.

5. Гуревич А. Я. Время как проблема истории культуры // Вопр. Философии. - 1969. - № 3. - С. 74-97.

6. Гуревич А. Я. Из истории имущественного расслоения общинников в процессе феодального развития Англии // Средние века. М, 1955. Вып. 7. - С. 27-47.

7. Гуревич А. Я. Из истории народной культуры и ереси: "Лжепророки" и церковь // Средние века. М., 1975. Вып. 38. - С. 36- 55.

8. Гуревич А. Я. Индивид и общество в варварских государствах // Проблемы истории докапиталистических обществ. М., 1968. - С. 246-267.

9. Гуревич А. Я. История и сага. О произвидении Снори Стурлусона "Хеймскрингла" - М., 1972. - 198 с.

10. Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры. - М., 1984. - 350 с.

11. Гуревич А. Я. Культура и общество средневековой Европы глазами современников. М., 1989. - 366 с.

12. Гуревич А. Я. Мировая культура и современность // Иностр. лит. - 1976. - № 1. - С. 56-73.

13. Гуревич А. Я . Многозначная повседневность средневекового человека // Там само. - С. 64-88.

14. Гуревич А. Я. Норвежские бонды в XI-XII вв. // Средние века. М., 1963. Вып. 24. - С. 64- 87.

15. Гуревич А. Я. О соотношении народной и ученой традиции в средневековой культуре // Французский ежегодник, 1984. - М., 1985. - С. 178-213.

16. Гуревич А. Я. Основные этапы социально-экономической истории норвежского крестьянства в XIII-XVII вв. // Средние века. М., 1959. Вып. 16.- С. 56-82.

17. Гуревич А. Я. Повседневная жизнь в средние века // Искусство кино. 1990. № 6. - С. 12- 25.

18. Гуревич А. Я. Популярное богословие и народная религиозность средних веков // Из истории культуры средних веков и Возрождения. М., 1976. - С. 65-91.

19. Гуревич А. Я. Послесловие к книге Блок М. Короли-чудотворцы: Очерк представлений о сверхъестественном характере королевской власти, распространенных преимущественно во Франции и в Англии. - М.: Школа "Языки русской культуры", 1998. - С. 667-678.

20. Гуревич А. Я. Походы викингов. - М., 1966. - 183 с.

21. Гуревич А. Я. Проблемы средневековой народной культуры. - М., 1981. - 350.

22. Гуревич А. Я. Пространственно-временной "континуум" "Песни о Нибелунгах" // Традиция в истории культуры. М., 1978. - С. 112-127.

23. Гуревич А. Я. Проблемы генезиса феодализма в Западной Европе. - М., 1970. - 224 с.

24. Гуревич А. Я. Роль королевских пожалований в процессе феодального подчинения английского крестьянства // Средние века. М., 1953. Вып. 4 - С. 49-73.

25. Гуревич А. Я. Свободное крестьянство и феодальное государство в Норвегии в X-XII вв. // Средние века. М., 1960. Вып. 19. - С. 45-79.

26. Гуревич А. Я. Семья, секс, женщина, ребенок в проповеди ХШ в.: (Франция и Германия) // Историческая демография докапиталистических обществ Западной Европы. М., 1988. - С. 156-183.

27. Гуревич А. Я. Смерть как проблема исторической антропологии (предисловие). // Филипп Арьес. Человек перед лицом смерти. М., 1992. - С. 5-32.

28. Гуревич А. Я. "Социология" и "антропология" в проповеди Бертольда Регенсбургского // Литература и искусство в системе культуры. М., 1988. - С - 112-136.

29. Гуревич А. Я. Средневековая литература и ее современное восприятие //Из истории культуры средних веков и Возрождения. М., 1976. - С - 276-314.

30. Гуревич А. Я. Средневековый мир: Культура безмолвствующего большинства. М., 1990. - 395 с.

31. Гуревич А.Я. Избранные труды В 2 т. Т. 1 Древние германцы. Викинги - М., 1999.- 518 с.

32. Гуревич А. Я. "Что есть время?" // Вопр. лит. - 1968. - № 11 - С. 151-174.

33. Ле Гофф Ж. Другое средневековье. Время, труд и культура Запада. - Екатеринбург, 2000. - 328 с.

34. Ле Гофф Ж. Интеллектуалы в Средние века . - СПБ., 2003. - 160 с.

35. Ле Гофф Ж. Людовик ІХ Святой. - М., 2001. - 800 с.

36. Ле Гофф Ж. Рождение чистилища - Екатеринбург: - М., 2009. - 544 с.

37. Ле Гофф Ж. С небес на землю(Перемены в системе ценностных ориентаций на христианском Западе XII-XIII вв.) // Одиссей. Человек в истории. - М., 1991. - С. 25-44.

38. Ле Гофф Ж. Середньовічна уява. - Львів, 2007. - 350 с.

39. Ле Гофф Ж. Трюон Н. История тела в средние века. - М. 2008. - 183 с.

40. Ле ГОФФЖ. Цивилизация средневекового Запада. - М., 1992. - 376с.

Монографії: 41. Афанасьев Ю. Н. Ведущее направление французской историографии. // Современная зарубежная немарксистская историография. Критический анализ. - М., 1985. - С. 214-253.

42. Афанасьев Ю. Н. Историзм против эклектики: Французская историческая Школа "Анналов"в современной буржуазной историографии. - М.: Мысль, 1980. - 237 с.

43. Барг М. А. Эпохи и идеи: становление историзма. - М.: Мысль, 1987. - С. 348с.

44. Блок М. Апология истории и ремесло историка. - М.: Наука, 1973. - 178 с..

45. Блок М. Характерные черты французской аграрной истории. - М., 1957. - 353 с.

46. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV-XVIII ст. Т. 1. Структура повсякденності: можливе і неможливе. - К. 1995. - 438 с.

47. Бродель Ф. Что такое Франция? Кн. первая: Пространство и история. М., 1994. - 475 с.

48. Гуревич А. Я. Исторический синтез и Школа "Анналов". - М., 1993. - 319 с.

49. Олабарри И. "Новая" новая история: структура большой длительности // Ойкумена. Альманах сравнительных исследований политических институтов, социально-экономических систем и цивилизаций. Выпуск 2. - Харьков: Константа, 2004. - С. 178.

50. Таран Л. В. Историческая мысль Франции и России 70-е годы ХІХ - 40-е годы ХХ вв. - К., 1994. - 302 с.

51. Февр Л. Бои за историю. - М., 1991. - 632 с.

52. Философия истории: Учебное пособие / Под ред. Проф. А. С. Панарина. - М.: Гардарики, 1999. - С. 427.

53. Яковенко Н.Вступ до історії/Н.Яковенко. - К.: Критика, 2007. - 376 с.

Журнали: 54. Гуревич А.Я. О кризисе современной исторической науки. // Вопросы истории. - 1991. - № 2-3 - С. 24-39.