Аналіз дипломатичної роботи одного із провідних громадсько-політичних діячів Галичини. Державотворчі заходи періоду революції - у складі Української Національної Ради, у відомствах закордонних справ Західноукраїнської й Української Народних Республік.
Лонгин цегельський в історії української дипломатії І.Б.Дацків, М.І.Полич Анотація Охарактеризовано дипломатичну роботу одного із провідних громадсько-політичних діячів Галичини. Проаналізовано державотворчі заходи періоду революції - у складі Української Національної Ради, у відомствах закордонних справ Західноукраїнської й Української Народних Республік, визначено основні напрями політичної діяльності. Ключові слова: Цегельський, дипломатія, Державний секретаріат закордонних справ, дипломатична місія, Західноукраїнська Народна Республіка. політичний революція дипломатичний У розвитку будь-яких історичних подій чи явищ провідна роль належить яскравим особистостям. Поряд із М.Міхновським, Д.Донцовим, В.Липинським в останній час повертається із забуття й постать Л.Цегельського . У 1898 р. його відправили до Відня на правничо-адміністративну практику при міністерстві закордонних справ, звідки незабаром на рік делеґували в австрійське посольство у Стокгольмі. Як і в першому, від 9 листопада 1918 р., так і у другому, сформованому 4 січня 1919 р. уряді, портфель державного секретаря закордонних справ отримав відомий громадсько-політичний діяч, головний редактор газети «Діло», один із лідерів Української національно-демократичної партії та прихильник антантівського вектора зовнішньої політики В.Панейко. Очоливши відомство зовнішніх справ ЗУНР, Л.Цегельський зіткнувся з цілою низкою проблем. Л.Цегельський прийняв на роботу адвокатів Я.Олесницького та С.Витвицького, котрі стали заступниками секретаря. Структура Державного секретаріату закордонних справ відповідала міжнародним стандартам і забезпечувала виконання покладених на відомство завдань, щоправда, вона не була такою розгалуженою, як у подібних органів Української Держави чи УНР. На Держсекретаріат закордонних справ покладалося також завдання формування й керівництва діяльністю надзвичайних дипломатичних місій у ході переговорів з урядами або представниками Української Держави, УНР, Антанти, що прибували в Галичину під час польсько-української війни, а також українських делеґацій недипломатичного характеру, зокрема Л.Цегельського, Л.Мишуги - у США, О.Назарука, І.Боберського - до Канади, П.Карманського - у Південну Америку, де були потужні галицькі діаспори. Загалом Л.Цегельський із великою підозрою та недовірою поставився до Директорії, котра, на його думку, не була легітимною, адже «становила собою об’єднання тільки соціалістів, метою якого було повалення гетьмана та створення соціалістичної республіки».
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
