Локаут, як правове явище - Реферат

Наймані працівники через профспілки, їхні обєднання та роботодавці через свої представницькі органі, які трактуються Міжнародною Організацією Праці як "профспілки підприємців", виступають активними учасниками соціального партнерства на різних рівнях. Отже, необхідно чітко визначити їхню роль у соціально-трудовій сфері, основні цілі, порядок створення, форми та напрямки діяльності, принципи взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування, профспілками, їхніми обєднаннями, іншими обєднаннями громадян, а також способи захисту своїх прав роботодавцями.Тому поряд із страйками законодавством цих країн регулюються також так звані «локаути». В перекладі з англійської мови буквально слово «lockout» означає "бути поза або без місця" або ж «зачиняти двері перед кимось», «не впускати когось». Як соціальне явище локаут являє собою тимчасове закриття якого-небудь підприємства чи установи його власником під приводом економічних труднощів, але частіше усього у відповідь на страйковий рух персоналу. Що стосується розуміння локауту в юридичному сенсі, то деякі науковці визначають локаут лише як звільнення з ініціативи роботодавця працівників у звязку з колективним трудовим спором (конфліктом) і оголошенням страйку, а також ліквідація або реорганізація підприємства, установи, організації. Первинне значення слова „локаут” - це дії працедавця проти інтересів найманих робітників, коли підприємство тимчасово зачинялося, а всі його працівники опинялися на вулиці, щоб за якийсь час, можливо, знову бути прийнятими на роботу, але вже на гірших умовах.Перш за все, необхідно зазначити, що законодавство цілої низки країн допускає як право працівників на страйк, так і право роботодавців на дії у відповідь - локаути. Вперше локаут було застосовано на початку ХІХ ст. в англомовних країнах. Сьогодні локаут визнається, як і страйк, крайнім заходом захисту інтересів, і в різних країнах його використання обмежено різними обставинами, до яких належать мета та мотиви локауту, зміст, тариф, угоди та ін. На відміну від страйку, локаут у більшості країн не зупиняє, а перериває дію трудового договору (конфлікту) працівників, які звільняються. Соціальні партнери (профспілки і роботодавці) включають у колективні договори й угоди спеціальні статті, в яких зобовязуються не вдаватися до страйків і локаутів.Чим обумовлена така ситуація і чи є необхідність закріплення у чинному національному законодавстві такої колективної форми захисту прав та інтересів роботодавців поряд із правом на страйк працівників, спробуємо зясувати нижче. Так, статтею 44 Конституції України передбачено, що всі, хто працює, мають право лише на страйки, а про право на локаути в Конституції нічого не згадується [1]. Порядок вирішення колективних трудових спорів врегульовує Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.1998 № 137/98-ВР. Даний закон врегульовує лише порядок проведення страйків, але навіть не містить легального визначення поняття «локаут», а тим більше взагалі не згадує про категорії трудових спорів, що можуть виникати внаслідок цього явища [2]. Таким чином на основі детально проаналізованого національно законодавства можемо зробити висновки, що по-перше локаут як правове явище чинним трудовим законодавством не передбачений, але разом із тим не заборонений; по-друге термін локаут згадується у цивільному законодавстві як явище, що відноситься до форс-мажору; по-третє відсутність правового регулювання та прямої заборони локауту трудовим законодавством та окремі згадки про нього у законодавстві цивільному можуть призводити до існування цього явища на практиці у нашій державі.Таким чином, проаналізувавши національне та зарубіжне законодавство з питань на питання регулювання локауту як правового явища можемо зробити наступні висновки. Його сутність полягає у комплексі заходів, що може здійснювати роботодавець по відношенню до працівників у відповідь на страйк чи для досягнення інших цілей. До таких заходів зокрема можуть відноситися призупинення виробництва на підприємстві, тимчасове звільнення працівників, невиплата їм протягом певного часу заробітної плати, ненадання певних видів відпусток тощо. В останні роки окреслюється тенденція вирівнювання правових і соціальних наслідків, що виникають внаслідок локаутів і страйків. Є ще одна особливість: залежно від умов конкретної країни суди можуть розширити чи звузити межі законності страйку чи локауту.

План

Вступ

Розділ І Локаут як соціальне та правове явище

1. Поняття та сутність локауту

2. Зарубіжний досвід правового регулювання локаутів

Розділ ІІ Правове регулювання локауту в Україні

1. Локаут в законодавстві України

2. Необхідність та перспективи законодавчого закріплення локауту у нашій державі

Висновки

Список використаних джерел

Таким чином, проаналізувавши національне та зарубіжне законодавство з питань на питання регулювання локауту як правового явища можемо зробити наступні висновки. Локаут у зарубіжних країнах є досить дієвим та ефективним способом захисту прав роботодавців перед працівниками та профспілками напротивагу страйку. Його сутність полягає у комплексі заходів, що може здійснювати роботодавець по відношенню до працівників у відповідь на страйк чи для досягнення інших цілей. До таких заходів зокрема можуть відноситися призупинення виробництва на підприємстві, тимчасове звільнення працівників, невиплата їм протягом певного часу заробітної плати, ненадання певних видів відпусток тощо. Ставлення до такого явища як локаут у зарубіжних державах, його правове регулювання не є однозначним. Так в одних державах він зовсім заборонений законодавством, натомість в інших широко використовується. В останні роки окреслюється тенденція вирівнювання правових і соціальних наслідків, що виникають внаслідок локаутів і страйків. Тому нині у звязку з реалізацією ідей соціального партнерства локаути застосовуються рідко. Законність чи незаконність страйків та локаутів визначає в кожному конкретному випадку суд. При цьому є значна специфіка, залежно від країни, відносно розподілу страйків на законні та незаконні. Є ще одна особливість: залежно від умов конкретної країни суди можуть розширити чи звузити межі законності страйку чи локауту. Таким чином, регламентація страйків та локаутів не зводиться до прямих заборон та придушення, а є досить гнучкою. Стосовно ж правового регулювання локаутів у нашій державі можемо констатувати, що воно відсутнє. Трудове законодавство взагалі навіть не згадує таке поняття, водночас законодавство цивільне відносить страйки та локаути до так званих обставин форс-мажору. Проте, хоча правове регулювання локаутів у національному законодавстві відсутнє, варто при цьому підкреслити, що відсутня і законодавча заборона проведення таких заходів як локаути. На нашу думку, враховуючи сучасний соціально-економічний стан в державі досить передчасним є запровадження права роботодавців на локаути в національне законодавство. Разом із тим відсутність легального визначення терміну «локаут» та його прямої заборони може призводити до виникнення схожих явищ у нашій державі, але під різноманітними іншими назвами. Тому підтримуємо думку тих науковців, що пропонують внести норму, що би чітко визначала термін «локаут», його основні ознаки та прямо забороняла це правове явище у нашій країні до чинного трудового законодавства.

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 34. - Ст. 227.

3. Закон України «Про організації роботодавців» // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 32. - Ст. 171.

4. Кодекс торговельного мореплавства України // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №№ 47, 48, 49, 50, 51, 52. - Ст. 349.

5. Постанова Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України «Про затвердження Правил користування електричною енергією» № 28 від 31.07.96 р.

6. Силин А. А. Локаут в системе трудовых отношений // Труд за рубежом. - 1995 г., №1.

7. Лазарев В.В. Трудовые споры: законодательство и практика // Человек и труд. - 2007г.- № 8, С. 10.

8. Алехина О.Д. Локаут вчера и сегодня // Человек и труд. - 2003г. - № 12, С.

9. Особливості врегулювання трудових спорів: досвід близького та далекого зарубіжжя // під редакцією Гулич В.К. - К. - 2003.

10. Чанишева Г. Право на страйк: міжнародні стандарти та законодавство України. Право України, 2000 р., №12.

11. Словник іншомовних слів // за редакцією В. Шемшученка. К., 1985.

12. Трудовое и социальное право зарубежных стран: основные институты. Сравнительное правовое исследование // под ред. Френкель Э.Б. - М. - 2002

13. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. 2-ге вид., стер. - К., "Знання", 2006.

14. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / П. Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, З. Я. Козак та ін.; За ред. П. Д. Пилипенка. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006.

15. Конституції країн світу. Збірник. - К. - 1998.

16. Миронов В.К. Общая характеристика трудового права зарубежных стран. - М. - 2000.

17. Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн. Академічний курс : підручник / В. М. Шаповал. - К. : Хрінком Інтер, 2008. - 480 с.

18. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. - М.: Норма. - 2003. - С. 209

19. Киселев И. Я. Международное трудовое право. - М. - 2000

20. Гольдин А. Л. Трудовое право и производственные отношения в промышленно развитых странах Европы. - М.: Гардарики. - 2005. - С. 367

21. Международная организация труда. Конвенции и рекомендации. 1919-1956 гг. Т. 1. - Женева, 1991 г.

22. Закон Турції «Про колективні угоди, страйки та локаути» від 5.05.1983 р. № 2882. - Ст. 26, 27, 28, 32, 33, 45, 46

23. Трудовий кодекс Російської Федерації від 30 грудня 2001 р. № 197-IV (зі змінами від 24, 25 липня 2002 р.

24. Федеральний закон від 23 листопада 1995 р. № 175-ФЗ "Про порядок вирішення колективних трудових спорів" (в редакції федеральних законів від 06.11.2001 № 142-ФЗ; від 30.12.2001 № 196-IV).

25. Никифоров А. Г. Комментарий к Трудовому кодексу РФ. - М.: Вердикт, 1995. - С. 175

26. Гусов К. Н., Толкунова Г. Н. Трудовое право России. - М.: ИНФРА - М, 2003. - С. 98

27. Семионкина И. И. Бастовать и спорить нужно грамотно // Деньги и благотворительность. - 2006. - № 6(24). - С. 32

28. Юрьев В. А. Незаконная «законная» забастовка // Менеджмент в России и за рубежом.- 2005. - № 3. - С. 115

29. Європейська Соціальна Хартія Ради Європы, м. Страсбург від 3.05.1996 р.

30. Законопроект Трудового кодексу України, підготовлений до другого читання станом на 10.12.2009р.