Характеристика збуднику лейкозу, його морфологія і хімічний склад. Антигенна варіабельність і спорідненість. Вірус лейкемії котів в культурі клітин фібробластів ембріона котів. Особливості внутрішньоклітинної репродукції. Диференційна діагностика.
Аннотация к работе
Із 109 досліджень на FELV у 13 тварин був виявлений вірус лейкемії, що становить 11,9%. Подібна статевої схильність до зараження вірусом FELV пояснюється більш агресивною поведінкою котів, оскільки зараження, частіше відбувається контактно (при укусах). Серед інфікованих тварин 71,4% на момент постановки діагнозу не були вакциновані, 28,6% проходили щорічну вакцинацію, але жодному з них не вводили антигенні компоненти FELV. За нашими данними, досліджуваною інфекцією хворіють тварини середнього і старшого віку, хоча зустрічаються пацієнти у віці від 6 місяців до 1,5 року. Відсоток летальних випадків котів-вірусоносіїв становить 25-30%, при чому всі летальні випадки зафіксовані нами на протязі 1-1,5 місяців з моменту постановки діагнозу (з моменту звернення в клініку).Лейкоз котів - це одна з трьох хронічних вірусних інфекцій, що характеризується онкогенністю (розвитком лімфосарком), прогресуючої анемією і імуносупресією (зниженням імунітету). Вакциновані коти, у яких відбувається синтез вірус нейтралізуючих антитіл до поверхневого глікопротеїну ВЛК підгрупи А gp70, стійкі до зараження вірулентним штамом вірусу. Перша вакцина проти вірусної лейкемії котів була ліцензована в США в 1985 році і стала першим комерційним доступним засобом специфічної профілактики ретровирусного захворювання. Успішне застосування вакцинних препаратів за кордоном, а також відсутність аналогічних вакцин вітчизняного виробництва, стало підставою для розробки першої вітчизняної культуральної інактивованої вакцини проти вірусної лейкемії кішок (Леомінор).
Вывод
Із 109 досліджень на FELV у 13 тварин був виявлений вірус лейкемії, що становить 11,9%. При оцінці анамнестичних даних, звертає на себе увагу, той фкт, що в 77% інфіковані тварини утримуються в міських квартирах (табл. 2.1).
Квартирне утримання Тварин вивозять за місто Вік Стать: самці самки 10 3 0,5 - 17 (6,3) 12 1
Більшість котів вірусоносіїв (93%) були самцями. Подібна статевої схильність до зараження вірусом FELV пояснюється більш агресивною поведінкою котів, оскільки зараження, частіше відбувається контактно (при укусах).
Серед інфікованих тварин 71,4% на момент постановки діагнозу не були вакциновані, 28,6% проходили щорічну вакцинацію, але жодному з них не вводили антигенні компоненти FELV.
За нашими данними, досліджуваною інфекцією хворіють тварини середнього і старшого віку, хоча зустрічаються пацієнти у віці від 6 місяців до 1,5 року. Відсоток летальних випадків котів-вірусоносіїв становить 25-30%, при чому всі летальні випадки зафіксовані нами на протязі 1-1,5 місяців з моменту постановки діагнозу (з моменту звернення в клініку).
При оцінці клінічних данни виявлено, що інфікованість FELV частіше супроводжується запаленними процесами в ротовій порожнині - 38,5%(рис. 1.), запаленням кишечника - 38,5%, збільшенням реґіонарних і мезентеріальних лімфовузлів - 30,8%, які виявляються рентгенологічно (рис. 2,3.), мієлопроліферативними і пухлинними процесами - 38, 5% (табл. 2.2.), підтвердженими гістологічними препаратами (рис. 4,5,6.), рентгенограма, накопичення рідини в черевній порожнині (рис. 7.) [1].
Вялість, зниження апетиту Запальні процеси в ротовій порожнин Діарея, блювота Збільшення лімфовузлів Запальні процеси сечовивідних шляхів Конюнктивіти, риніти Анемія Поліурія, полідипсія Мієлопроліферативні пухлинні процеси Рідина в грудній і черевній порожнині 5 5 5 4 3 2 0 0 5 1
Схема лікування.
Хворим тваринам як симптоматичне лікування вводили крапельно Метрагіл в дозі 50 мл, 0,9% ізотонічний розчин NACL в дозі 50 мл, Глюкозу - 70 мл, розчин Рінгера-Локка - 50 мл. Для підтримки серцевої діяльності, вводили кордіамін підшкірно в дозі 0,3 мл, як протиблювотний засіб - п/ш метаклопрамід в дозі 0,5 мл. Для підтримки діяльності печінки (попередження виникнення гломерулонефриту) в/м вводили гептрал в дозі 0,8 мл. Як імуномодулятор вводили Вірбаген омега в дозі 1 МО на кг, антибіотикотерапія здійснювалась цефотоксимом в дозі 0,5 мл вводили в/м. Катазал - для стимулювання еритропоезу, п/ш в дозі 2 мл на тварину.Лейкоз котів - це одна з трьох хронічних вірусних інфекцій, що характеризується онкогенністю (розвитком лімфосарком), прогресуючої анемією і імуносупресією (зниженням імунітету).
Основним методом контролю за поширенням інфекції, спричиненої ВЛК, є виявлення та ізоляція інфікованих тварин, а також профілактична вакцинація. Вакциновані коти, у яких відбувається синтез вірус нейтралізуючих антитіл до поверхневого глікопротеїну ВЛК підгрупи А gp70, стійкі до зараження вірулентним штамом вірусу.
Перша вакцина проти вірусної лейкемії котів була ліцензована в США в 1985 році і стала першим комерційним доступним засобом специфічної профілактики ретровирусного захворювання. Успішне застосування вакцинних препаратів за кордоном, а також відсутність аналогічних вакцин вітчизняного виробництва, стало підставою для розробки першої вітчизняної культуральної інактивованої вакцини проти вірусної лейкемії кішок (Леомінор).
· Типові клінічні ознаки для ВЛК: · приглушення, зниження серцевих тонів;
Кращим засобом для захисту, як популяцій котів, так і окремих особин, є вакцинація і раннє виявлення захворювання.
Є декілька вакцин для профілактики вірусної лейкемії котів: · Рекомбінантна субодинична вакцина проти лейкозу котів - у вакцинованих котів утворюються імунна відповідь і розвивається реакція на введення ВЛК: імунізовані тварини були захищені від вірусної інфекції;
· Вакцина проти вірусної лейкемії котів «Леомінор». Вакцина Леомінор є безпечним і високоефективним засобом специфічної профілактики вірусної лейкемії котів. Вакцина викликає формування імунної відповіді до вірусної лейкемії на 21 добу після вакцинації тривалістю 12 місяців;
· Вакцина Purevax. Вакцина від кальцивіруса (два нові штами кальцивіруса), герпесвірус, панлейкопенія, варант с халамідіозом і вирусною лейкемією. Пятивалентна. Вона містить інактивований вірус лейкемії котів.