Лексико-граматичні труднощі перекладу німецькомовних текстів у галузі юриспруденції - Курсовая работа

Метою нашої роботи є вивчення лексико-граматичних особливостей німецькомовних текстів у галузі юриспруденції та дослідити особливості передачі німецьких юридичних термінів українською мовою. Предмет дослідження - особливості передачі німецьких юридичних термінів на українську мову. Обєкт дослідження - юридична термінологія, що використовується при складанні правових законів, актів, при ведені судового діла. Сімейний кодекс - це книга законів, яка проголошує права та обовязки чоловіка та дружини, батьків та дітей а також регулює сімейні відносини та території Німеччини. Сімейний кодекс Німеччини складається з шести частин: 1.Переклад - це засіб забезпечити можливість спілкування (комунікації) між людьми, що говорять на різних мовах. Тому для теорії перекладу особливе значення мають дані комунікативної лінгвістики про особливості процесу мовної комунікації, специфіку прямих і непрямих мовних актів, про співвідношення вираженого сенсу, що мається на увазі, у висловлюванні і тексті, впливі контексту і ситуації спілкування на розуміння тексту, інших чинниках, що визначають комунікативну поведінку людини [12]. На його думку, поширення фонових знань відбувається саме через переклад, який вимагає знання певної соціокультурної інформації, що дозволяє зрозуміти глибинний зміст оригіналу і перекласти його без смислових втрат та помилок [13].Відомо, що будь-яка мовна одиниця, починаючи з морфеми та вище (слово, словосполучення, речення, група речень), характеризується наявністю двох сторін або планів: плану виразу (форми) та плану змісту (значення) [3]. Довший час не викликала сумніву аксіома: міжмовні перетворення можуть здійснюватися лише людиною [12]. Науково-технічний прогрес у ХХ столітті вніс в це положення суттєве уточнення: міжмовні перетворення може здійснювати як людина, так і машина. Різниця, яка існує між письмовим і усним перекладом, повязана з умовами функціонування розумових механізмів, котрі, таким чином, є основою для класифікації перекладу (Рис.1), що здійснюється людиною [8]. Будь-який перекладач, чи то письмовий, чи усний, на думку ЕТЬЄННДОЛЄ (французький перекладач пізнього середньовіччя, написав трактат «Про те, як якісно перекладати з одної мови на іншу», з якого пять принципів перекладу, наведені нижче, стали пятьма заповідями для усіх перекладачів світу), повинен дотримуватися наступних основних принципів перекладу: 1.Термінологія народжується й еволюціонує на ґрунті конкретної мови, і творці термінології є носіями цієї мови. Навіть не дуже глибоке дослідження термінології в галузі медицини, біології, юриспруденції й інших наук показує, що далеко не завжди термін точно виражає спеціальне поняття, не завжди однозначний і виражає тільки одне поняття, не завжди він входить тільки в одну терміносистему, не завжди тільки одне слово - термін [11]. Як зазначають дослідники цього виду перекладу (Сандріні П., Вайсфлоґ В., Поммер Е., Вісманн Е.), метою перекладу юридичного документа є забезпечення еквівалентної (рівнозначної) юридичної дії тексту перекладу. На сьогодні за оцінками дослідників як в Україні, так і у ФРН існує кілька сотень зразків юридичних документів обовязкової або рекомендованої форми, та рамки цього дослідження не дозволяють охопити усі види юридичних документів, що обмежимося дослідженням назв тих юридичних документів, які містять терміноелементи-латинізми: документ, акт, копія, оригінал [14]. Це зокрема стосується і українського латинізма документ у розумінні «складений відповідно до вимог закону акт, що засвідчує факти, які мають юридичне значення» , який у правничій мові ФРН має законодавчо закріплений відповідник Urkunde; його синоніма акт у розумінні «офіційний документ, який ухвалюється у межах компетенції обєктів та субєктів державної влади у встановленій законом формі і має законну силу», який у правничій мові ФРН особливо велику варіативність відповідників (нім.При перекладі тексту неодмінно треба памятати про розбіжності в побудові речень української та німецької мов, про відмінність системної організації цих мов.Незважаючи на вимогу до короткої форми терміна, в юридичній термінології продовжують функціонувати терміни-складні слова з трьома та більше компонентами. Це зумовлено необхідністю вираження в межах однієї лексичної одиниці відразу декількох суттєвих ознак певного спеціального поняття (Arbeit nehmerfreibetrag - неоподаткований мінімум заробітної плати). Найбільш продуктивними є префікси: un-, ur-: die Unterstutzung-захист, DASURTEIL-рішення суду, вирок; серед дієслівних префіксів - miss-, zer-, er-, ver-, be-, ent-: DERMISSSBRAUCH - зловживання, DIEBERUFUNG - апеляція, DERBESCHLUSS - рішення, DIEBESCHWERBE - скарга [7].Як відомо (Рис.2), лексичні трансформації бувають формальні, серед яких в свою чергу виділяють транскодування та калькування та лексико-семантичні, серед яких розрізняють конкретизацію, генералізацію та модуляцію. Транскодування - це такий спосіб перекладу, коли звукова та/або графічна форма слова вихідної мови передається засобами абетки мови переклад

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ФОНОВІ ЗНАННЯ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ ПЕРЕКЛАДУ ТЕКСТІВ У ГАЛУЗІ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

1.1 Фонові знання з теорії перекладу

1.2 Фонові знання з перекладу юридичної термінології

РОЗДІЛ2. ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ НІМЕЦЬКОМОВНИХ ТЕКСТІВ У ГАЛУЗІ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

2.1 Особливості юридичної лексики

2.2 Лексико-граматичні особливості перекладу юридичної термінології у німецькій мові

2.2.1 Лексичні трансформації

2.2.2 Граматичні трансформації

2.2.3 Лексико - граматичні трансформації

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ