Літопис: загальне поняття, зміст, методи вивчення. Історія найдавнішого російського літописання за А.А. Шахматовим. Культурне середовище давньоруського літописання. "Повість минулих літ" як визначна пам’ятка історіографії та літератури Київської Русі.
Літописи, історичні твори XI-XVII ст., В яких оповідання велося по роках. Розповідь про події кожного року в літописах зазвичай починався словами: "в літо" - звідси назва - літопис. Слова "літопис" і "літописець" равнозначащі, але літописцем міг називатися також і упорядник такого твору. Зазвичай в літописі викладалася російська історія від її початку, іноді літописі відкривалися біблійною історією і тривали античної, візантійської та російської. Літописи відігравали важливу роль в ідеологічному обгрунтуванні князівської влади в Стародавній Русі і пропаганді єдності руських земель.Літопис - історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія). Назва «літопис» походить від структури літопису, де твори починались зі слів «в літо». У Києві в XII ст. літописання велося в Києво-Печерському та Видубицькому Михайлівському монастирях, а також при княжому дворі. У літописних зводах відбивалися гол. чином події місцевого значення (народження і смерть князів, вибори посадників і тисяцьких в Новгороді і Пскові, військові походи, битви і т.д.), церковні (поставлення та смерть єпископів, ігуменів монастирів, споруда церков тощо), неврожай і голод , епідемії, примітні явища природи та ін Події, що виходять за межі місцевих інтересів, відображені в таких літописах слабо. У Ростові літописання велося при дворі єпископів, і літописи, створені в Ростові, відображені у ряді склепінь, в т.ч. в Єрмолінський літописі к.Нові Літопису складалися звичайно як склепіння попередніх Літописи та різних матеріалів (історичних повістей, житій, послань і пр.) і полягали записами про сучасні літописцю події. Переписуючи включаються у Літописі матеріали, він прагнув створити єдине оповідання, підпорядковуючи його історичної концепції, що відповідала інтересам того політичного центру, де він писав (двір князя, канцелярія митрополита, єпископа, монастиря, посаднічья деревяна і т.п.). Особливо відома Воскресенська літопис, кончающаяся на 1541 (складання основної частини Літопису відноситься до 1534-37). У цей час зявилися місцеві Літопису, з яких найбільш цікаві Сибірські літописі. Він застосовував звірення різних списків, тонко і глибоко аналізуючи матеріал, і зробив цей метод основним у своїй роботі над дослідженням Літопису Шахматов надавав великого значення зясуванню всіх обставин створення Літопису, кожного списку і зводу, звертав увагу на вивчення різних хронологічних вказівок, що зустрічаються у Літописі, уточнюючи час їх складання і виправляючи фактичні неточності.Це, однак, не означало, що раніше на Русі не знали літописання. М Грушевський допускав, що перший літопис, можливо, створений ще 945 p., зразу ж після вбивства Ігоря древлянами. Писемність захопила нові сфери суспільного життя, насамперед освіту, правові відносини між державою І церквою, державою І приватними особами, між самими приватними особами, проповідницьку діяльність. Хоч замовники бажали, аби переписані священні книги точно відображали первинні тексти, київські переписувачі все-таки не змогли бути вільними від свого київського мовного середовища і понавставляли у словянські тексти немало української лексики на зразок бігати, веліти, веселитись, гнівом, вельми, годі, дивитися, діяти, жито, зимному, клекот, людина, напослідок, нєхрещений, ніколи, обидва, образитися, орали, оскомина, од гори до дому, обоє, озирайся, року, чуєш, яр тощо. Чимало памяток писемності з ХІ-Х1І ст. дійшло до нас у збірниках, які переписувалися пізніше - в XIV-XVI ст., наприклад, Найдавніший літопис - "Повість минулих літ", "Повчання Володимира Мономаха", "Слово о полку Ігоревім", житія святих, що складалися в Печерському, Видубецькому та Інших монастирях, "Слово о законі і благодаті" митрополита Іларіона та ін.Літопис - історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками. Назва «літопис» походить від структури літопису, де твори починались зі слів «в літо». Це, однак, не означало, що раніше на Русі не знали літописання. Історики вже давно дійшли висновку, що до часу появи твору Існувала тривала традиція літописання. М Грушевський допускав, що перший літопис, можливо, створений ще 945 p., зразу ж після вбивства Ігоря древлянами.
Вывод
Літопис - історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками. В інших країнах подібні давні твори мають назву «хроніки».
Назва «літопис» походить від структури літопису, де твори починались зі слів «в літо». Літописи - важливі памятки літератури, цінні джерела для дослідження словянської історії з давніх часів до XVIII століття включно. У них розповідається про походження східних словян, зародження у них державної влади, про політичні, економічні та культурні взаємини між собою та з іншими народами, тощо. Михайло Грушевський називав "Повість минулих літ" Найдавнішим літописом.
Отже, найдавніший літописний твір, що дійшов до нас. Він створений у 10-х роках XII ст. Це, однак, не означало, що раніше на Русі не знали літописання. Історики вже давно дійшли висновку, що до часу появи твору Існувала тривала традиція літописання. М Грушевський допускав, що перший літопис, можливо, створений ще 945 p., зразу ж після вбивства Ігоря древлянами. Якщо так, то до 10-х років XII ст. літописна традиція налічувала понад 160 років. Словянська кирилична азбука і писемність зявилися в Києві з прийняттям християнства. Повість минулих літ - літописне зведення, складене в Києві на початку 12 століття, памятка історіографії та літератури Київської Русі. До продовжень «Повісти временных літ» належить Київський літопис (від 1111 до 1200 р.). В так званому Іпатіївському списку (від назви Костромського Іпатіївського монастиря, де його знайдено) він розміщений за «Повістю».
На думку дослідників, Київський літопис - це зведення трьох втрачених літописів - київського, чернігівського і переяславського, зроблене в Києві у Видубецькому монастирі близько 1200 р. Галицько-Волинський літопис - літопис XIII століття, присвячений історії Галичини і Волині. Зберігся в Іпатіївському літописному зведенні. Охоплює події 1201-1292 років. Вважається головним джерелом з історії Галицько-Волинського князівства.
Свого часу О. О. Шахматов уявляв давньоруське літописання як єдине вікове дерево, окремі зводи якого, базуючись на київській літописній основі XI - початку XII ст., послідовно продовжували один одного. Сьогодні ми знаємо, що наявний літописний матеріал неадекватно відображає все розмаїття давньоруської літописної традиції X-XIII ст. і все ж таки шахматовський образ лишається найвдалішим визначенням суті цього історико-літературного явища.
Давньоруське літописання справді нагадує велетенське вікове дерево, коріння якого глибоко проросло в київський духовний ґрунт, а потужний стовбур розгалузився рясними гілками по усіх давньоруських землях.
Список литературы
1. Данилевський І.М. та ін Джерелознавство. - М., 2005. - 445 с.
2. Данилець А.В. Джерелознавство // Історія і політика. - 2009. - № 5. - С.78-85.
3. Ковальченко І.Д. Методи історичного дослідження. - М., 2003. - 438 с.
4. Лихачов Д.С. Руські літописи // Сб. Література і мистецтво. - М.: Наука, 2007. - 340 с.
5. Медушевського О.М. Теоретичні проблеми джерелознавства. - М., 2005. - 86 с.
6. Повість временних літ. - М.: Академія. 2007. - 540 с.
7. Присілків М.Д. Історія російського літописання XI - XV ст. - Л.: Просвіта, 2000. - 188 с.
8. Черепнін Л.В. «Повість временних літ», її редакції і попередні їй літописні зводи // Історичні записки. - 2008. - Т.25. - 295 с.
9. Шахматов А.А. Повісті временних літ. - М.: Наука. 2007. - 240 с.
10.Франчук В.Ю. Книжна лексика в Київ. літописі. «Мовознавство», 2000, № 6.
11Мельничук О.С. Про мову Київ. літопису XII ст. «Мовознавство», 2003, № 2.
12.Антін Генсьорський. Галицько-Волинський літопис. Процес складання; редакції і редактори. Київ, 2008.
13.Грушевський М.С. Історія української літератури. В 6 т., 9 кн. - К., 2003-2006.
14. Тоточко П Літописи Київської Русі К., 2004.
15. Франчук В.Ю. Киевская летопись. К., 2006.
Размещено на
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
