Літературний образ та його втілення в музичних творах (на прикладі вірша О. Пушкіна "Не пой, красавица, при мне") - Курсовая работа

Романс представляє собою унікальне явище у вітчизняній художній культурі. Проникнувши в нашу культуру із Західної Європи в середині XVIII століття, романс вже у кінці того ж століття став національним жанром, що поєднав риси західноєвропейської арії та російської ліричної пісні. Цей вокально-поетичний жанр зявився своєрідним відгуком на народження в Росії цього періоду нового типу особистості, а отже, і нового типу культури. На противагу цьому романс - жанр, який відповідає потребам витончено-духовного вираження внутрішнього світу особистості композитора і виконавця, а тим самим і співпереживання слухача. Ось лише один приклад: на вірш «Не пой, красавица, при мне» написали свої романси, принаймні, пять російських композиторів: М. лінка («Грузинська пісня»), М.алакирєв («Грузинська пісня»), Н.Римський-Корсаков («Не пой, красавица, при мне»), С.Рахманінов («Не пой, красавица, при мне»), А.Гедіке («Не пой, красавица, при мне»).Глінки є зовсім унікальна частина його творів, що нітрохи не менше, ніж його знамениті опери, становить славу російського музичного мистецтва та користується величезною популярністю. Якоюсь мірою романси Глінки, звичайно, втілили біографію композитора, але набагато цінніше, що в них виявилася відбита еволюція його духовних шукань, «виховання почуттів», хроніка емоційного життя автора і його сучасників. Формування естетичних поглядів Глінки проходило, як відомо, під безпосереднім вплив Пушкіна і його оточення, що, безумовно, позначилося на характері творчих шукань композитора. У романсах на вірші Пушкіна ми спостерігаємо настільки досконале втілення слова в музиці, що виникає відчуття ожилої в звуках самої поезії вірша. Елегії Глінки - це й любовні почуття («Не скушай меня без нужды»), і душевне тремтіння співака, що усвідомлює безодню між мрією й реальністю («Бедный певец»), і легкий смуток ще не усвідомленої до кінця втрати («Я люблю, ти мне твердила»), і холодний мажор («Разочарование»), і сум музики, покладеної на слова, повні захопленої любові («Как сладко мне с тобою быть»).У романсі переважає основна тональність - сі бемоль мажор. З розвитком музичної тканини тональний план відхилюється до тональності VI ступені (у другій та третій фразах). Наприкінці куплету повертається основна мажорна тональність - сі бемоль мажор. Там де герой згадує минуле, зявляється відхилення до мінорної тональності. В основному гармонія спирається на тонічний тризвук, тризвук VI ступеня, D7.Рахманіновим написано близько 80 романсів (враховуючи ті, що були написані в юнацькі роки та не опубліковані при житті композитора). Романс композитор трактував як галузь вираження переважно ліричних почуттів і настроїв. До жанру російської ліричної пісні («пісня-романс») Рахманінов звертається переважно в ранній період творчості, в 90-і роки. Як продовження жанру «східної пісні», характерного для творчості російських композиторів першої половини XIX століття та композиторів «Могутньої купки», можна назвати романс «Не пой, красавица, при мне» (слова О.Пушкіна) - справжній шедевр вокальної лірики Рахманінова 90-х років. Романси лірико-пейзажного характеру створюють одну з найважливіших за художньою цінністю складових вокальної лірики Рахманінова.В музичній тканині звучить монотонно повторюваний у басовому голосі звук ля - це й звучання якогось ударного східного інструмента, і остінато, що створює особливе відчуття, що навіює спогади. У другій фразі на словах «Напоминают мне» у вокальній партії дублюється тема вступу у тональності однойменного до мажору. Жагучий, імпульсивний характер другої східної теми з її крутим падінням у діапазоні двох октав, пекучою експресивністю интерваліки (збільшені секунди, зменшені терції, секундові затримки), нервовістю синкопованого ритму малює образ звабливої східної красуні, одночасно втілюючи стан раптово розпачу героя. Композитор написав романс «Не пой красавица при мне» в тональності, характерній для жанру елегии - ля мінор. Засоби музичної виразності використані композиторами у романсах ми звели у таблицю, де наочно представлені відмінності характерів романсів та засобів музичної виразності, обраних композиторами для передачі образів даних романсів.

Тональний план.