Заходи російської влади для цілковитого знищення місцевого військового, адміністративного і судового апарату в Україні. Передумови зруйнування Запорізької Січі, причини ліквідації. Наслідки зрууйнування Запорізької Січі, початок кріпацтва на України.
У переважній більшості з них здійснення імперським урядом Росії варварської акції - зруйнування Запорожжя розглядалося побіжно, на основі не багатьох джерел. Проте перед тим як зруйнувати Січ російський уряд знищив залишки Гетьманщини. 3 ліквідацією Гетьманщини в 1764 році російська влада вживає заходів для цілковитого знищення місцевого військового, адміністративного і судового апарату в Україні. Встановлюються спеціальні обмеження щодо діяльності української церкви, національної освіти, української мови, літератури і мистецтва, культури взагалі. Не залишив без уваги російський уряд і українське книгодрукування, яке ставиться під жорстокий контроль Синоду.Це невірно хоча б тому, що через 12 років, коли загострилися відносини з Туреччиною і потрібно було збільшити збройні сили імперії царський уряд із залишків запорозьких козаків створив нове козацьке військо - Чорноморське. Одна з них: якщо в центральних районах Росії давно існувало і дедалі ширилось кріпацтво, то на Запорожжі його не було. Продукція його йшла на ринок, робочою силою ж були не кріпаки, а наймані робітники. Багаті зимівники, в тому числі й старшинські, були своєрідними фермами, на зразок американських, на яких іноді працювало по кілька десятків постійних найманих робітників-молодиків. На великих рибних, промислах (сапетах), де не тільки ловили рибу, а й обробляли її - сушили, солили, добували ікру, виварювали жир, виготовляли клей - були також зайняті десятки найманих робітників.Невдовзі після закінчення російсько-турецької війни 1768-1774 рр. мілітарне командування імперії почало протидіяти концентрації запорожців, добре усвідомлюючи, що для Росії безпечніше, коли вони розосереджені,-їх буде легше ліквідувати. Російські власті зосереджували на запорозьких землях свої полки під виглядом створення тимчасової прикордонної служби, їх війська під різними приводами розташовувалися в козацьких фортецях. Невдовзі до військ прибув Текелій і відразу ж подався до Кременчука для наради з генерал-поручиком О. Прозоровським. Цей загін, який налічував приблизно 40 000 вояків і півсотню гармат, повинен був захопити запорозьку столицю. Щоб якнайшвидше захопити Запорожжя, російське командування вдалося, й до хитрощів: були поширені чутки, що війська які рухалися по території Січі призначені для служби на кордоні і мають розташуватися на відстані 18 верст від Січі.Потьомкін дуже цінував запорожців як важливу у війнах з турками і татарами військову силу. Після ліквідації Січі він планував створити із запорожців нове військо, яке було б покірним знаряддям у його руках. Він змінив політику щодо запорожців і почав роздавати запорозьким старшинам армійські чини, які їх урівнювали з російськими дворянами, і наділяти землями. За ними не тільки залишали колишні запорозькі землі з їхніми зимівниками, а й навіть додавали «до норми» - ще стільки, скільки треба було, щоб припадало по 1.500 десятин на особу. Гірша доля спіткала запорожців, які опинилися на землях, відведених поміщикам - вони пізніше були закріпачені.Запорозького козацтва не стало, закінчилась в історії України козацька доба. Землі Запорозької Січі увійшли до складу спочатку Новоросійської і Азовської губернії, а з 1784 року - до Катеринославського намісництва. Ці землі, политі кровю і потом українського січового козацтва, російський уряд став щедрою рукою роздавати поміщикам, офіцерам і іноземцям. Наприклад, на уславленій Хортиці в 1796 році було поселено 86 родин німців - менонитів. Запорозькі козаки уславили себе героїчною боротьбою проти чужоземних загарбників і обороною південних кордонів України.
План
План
Вступ.
1. Передумови зруйнування Запорізької Січі
2. Зруйнування Запорізької Січі
3. Наслідки зруйнування Запорізької Січі
Висновки.
Список використаних джерел.
Вывод
Запорозького козацтва не стало, закінчилась в історії України козацька доба. Землі Запорозької Січі увійшли до складу спочатку Новоросійської і Азовської губернії, а з 1784 року - до Катеринославського намісництва. Ці землі, политі кровю і потом українського січового козацтва, російський уряд став щедрою рукою роздавати поміщикам, офіцерам і іноземцям. Наприклад, на уславленій Хортиці в 1796 році було поселено 86 родин німців - менонитів. А для українського селянства запроваджувалось кріпосне рабство. Не стало вже за порогами його захисників.
У віковічній боротьбі запорозької вольниці з феодальним світом перемога сталася на боці останнього. Але історичний прогрес зупинити не можна. Майбутнє виявилось за тим світом, який репрезентувало запорозьке козацтво.
Хоч Запорозька Січ і перестала існувати, вона залишила незгладимий слід у памяті народу. Запорозькі козаки уславили себе героїчною боротьбою проти чужоземних загарбників і обороною південних кордонів України. Запорожці завжди були з українським народом і в періоди національно-визвольних рухів разом з ним ділили радість перемог і гіркоту поразок. Козацтво, створивши Запорозьку республіку, виявило незвичайну сміливість і оригінальну творчу здібність в організації військової справи, відстоюванні нових форм соціального, політичного і економічного буття, у створенні своєрідної культури. Сам запорозький козак для українського народу став еталоном найкращих людських якостей, виразником національного духу. Непримиренність козацтва до поневолювачів, його героїзм будили й підтримували в народі надію на визволення, запалювали наступні покоління на боротьбу за кращу долю. І сьогодні, в часи нового національного відродження, історія запорозького козацтва надихає сучасних борців продовжувати змагання за вільну суверенну Україну.
Список литературы
1. Александров П. Військова операція зруйнування запорозької Січі // Розбудова держави. - 1996. - №4. - С. 45-50.
2. Александров П. Ліквідація Запорозької Січі // Память століть. - 1997. - №1. - С. 115-121.
3. Александров П. Невідомі матеріали до історії зруйнування Запорізької Січі // Розбудова держави. - 1995. - №5-6. - С.20-21.
4. Батюк А. За царським велінням, «Січ, як зловредное скопіще», скасувати // Хочу все знати. - 2005. - №23. - С. 5.
5. Борисенко В.Й. Курс Української історії. - К. 1998. - 616 с.
6. Голобуцький В.О. Запорізька Січ в остані часи свого існування. - Дніпропетровськ, 2004. - 421 с.
