Порядок реєстрації тварини в ветеринарній клініці, формування анамнезу життя. Дослідження загального стану, окремих органів та систем, аналіз виявлених змін. Методика встановлення конечного діагнозу, методи лікування та прогноз на життя тварини.
Від них нині вимагається відмінне володіння не тільки спеціальними знаннями з питань діагностики, лікування та профілактики захворювань, але й вмінням успішно виконувати свої обовязки щодо організації лікувально-профілактичних заходів, їх планування та організації виконання, забезпечення звязку ветеринарної медицини з іншими галузями народного господарства, передусім з органами охорони здоровя та місцевого самоврядування. Метою усіх фахівців ветеринарної медицини є забезпечення збереження чи відновлення здоровя тварин, попередження отруєнь, гіповітамінозів, порушень обміну речовин, підвищення продуктивності чи працездатності, а також попередження захворювання людей хворобами, що передаються від тварин людині та харчових токсикоінфекцій. Ціль даної курсової роботи - отримати початкові знання для практичної діяльності лікаря ветеринарної медицини, а також вона дає зрозуміти важливість клінічної діагностики в роботі спеціалістів ветеринарної медицини і дає змогу навчитися майбутнім фахівцям ветеринарної медицини послідовно діагностувати хвороби тварин. Помічені розлади: Зі слів свинарки дізналася, що за два дні до цього тварина перестала підходити до свиноматки, а якщо підходить, то перестає ссати в той час, коли розкриваються сфінктери сосків і молоко виділяється на підлогу. Аналіз виявлених змін: При дослідженні загального стану тварини мною були виявлені такі зміни в організмі тварини: Загальний стан тварини незадовільний, пригнічення, відмічається залежування, вгодованість незадовільна, тілосклад слабкий, темперамент флегматичний.При зборі анамнезу та дослідженні приймання корму було виявлено зменшення апетиту, відзначається помірно виражена спрага; приймання корму природне, уповільнене, без сторонніх звуків; жування та ковтання неохочі, регургітація відсутня. Дослідження власне органів травлення починав із зовнішнього огляду рота: звертаючи увагу на стан губ (тріщини, рани, висипання, слинотеча з рота - відсутні), ротова порожнина добре закривається, запах з рота природній. Шляхом пальпації визначено помірну вологість, чутливість та щільність слизової рота, ясен, відсутність хитання зубів. У виснажених тварин сечу можна одержати натисканням на сечовий міхур через черевну стінку, у поросят 1-2-місячного віку, а також у відлучених до 3-4-місячного віку - натисканням пальцем через пряму кишку. У поросят 1-2-місячного віку дослідження сечового міхура можна проводити і через пряму кишку: вказівний палець правої руки вводиться в пряму кишку, а лівою натискують на черевну стінку, причому порося пе ревертають з боку на бік, звертаючи увагу на ступінь наповнення міхура, чутливість до тиску, властивості стінок.
План
План дослідження: 1. Анамнез при дослідженні кровоносної системи та крові.
2. Дослідження фізичних показників крові.
3. Дослідження біохімічних показників крові.
4. Дослідження морфологічних показників крові.
При встановленні анамнезу виявлено у 10-денного порося зменшення апетиту, анемічність всіх слизових оболонок, сухість шкіри, понос, профілактичне введення препаратів, що містять залізо не проводилося.
При дослідженні фізичних показників крові встановлено: ШОЕ - за методом Панченкова 15, при нормі 2-9.
РКЗ - індекс рестрикції становить 0,5, при нормі 0,3-0,7.
ШЗК - методом Моравиця - 8 хвилин, при нормі 10-15.
Густина - методом Гаммершляга - 1, 030, при нормі 1,045-1,060.
Гематокрит - методом Шкляра 19%, при нормі 35-43.
При дослідженні біохімічних показників крові встановлено: Кількість гемоглобіну - гемоглобінціанідним методом 5,0 г/100 мл, при нормі 9,0-11,0 (олігохроменія).
Резервна лужність - за Кондрахіним - 50 об% СО2, при нормі 45-55.
Кислотна ємкість - методом Беляєва-Большакова - 300 мг/100 мл, при нормі 260-400.
Концентрація білку - біуретовим методом 50г/л, при нормі 45-50.
Концентрація глюкози - глюкозооксидазним методом 60 мг/100 мл, при нормі 45-70.
Концентрація каротину - методом Левченка - не виявлено.
Концентрація білірубіну - методом Грофа 0,1 мг/100 мл, при нормі 0-0,4.
Концентрація загального кальцію - методом Луцького 10 мг/100 мл, при нормі 10-13.
Спектрофотометрією встановлено концентрацію магнію 2,0 мг/100 мл, при нормі 2,5-3,5; концентрацію заліза - 65 мкг/100 мл, при нормі 110-180; концентрація кобальту - 2,0 мкг/100 мл, при нормі 2,5-5,0.
При дослідженні морфологічних показників крові встановлено: Кількість еритроцитів - 3,5 Т/л, при нормі 6,0-7,5 (еритроцитопенія).
Колірний показник - 0,65, при нормі 0,85-1,15.
Середній вміст гемоглобіну в еритроциті - 12, при нормі 16-19, (гіпохромія).
Кількість лейкоцитів - 12 Г./л, при нормі 8-16.
Кількість тромбоцитів - 250 Г./л, при нормі 180-300.
Висновок - Summarium тварина ветеринарний діагноз лікування
10 жовтня 2010 року порося 10-денного віку було взято на курацію у важкому стані.
В результаті збору анамнестичних даних та проведених клінічних обстежень тварини та лабораторних досліджень було встановлено заключний діагноз - аліментарна анемія.
Виникненню хвороби сприяла недостатність мікроелементів (заліза, кобальту, міді, марганцю та йоду) в раціоні поросяти та свиноматки.
Діагноз ставився за результатами клінічного дослідження та лабораторного аналізу крові (гемоглобін, гематокритна величина, кількість еритроцитів, уміст заліза, міді і кобальту в сироватці крові). Вирішальне значення має визначення вмісту гемоглобіну в крові. Необхідно диференціювати гемолітичну хворобу поросят, яка виникає на 1-2-й день життя і характеризується жовтяничністю шкіри та гемоглобінурією. Окрім визначення вмісту гемоглобіну і кількості еритроцитів, рекомендується визначати вміст заліза і трансферину в сироватці крові, загальну і латентну залізозвязувальну здатність сироватки крові, коефіцієнт насичення трансферину залізом. В мазках крові знаходять анізоцитоз, пойкілоцитоз, поліхромозію, еритробластоз.
З лікувальною метою було призначено дієтотерапію (згодовування молока), внутрішньомязове введення імуноглобулінів та суїферовіту.
Своєчасна діагностика та надана лікарська допомога сприяли одужанню тварини, в результаті чого за 5 днів порося було виписане в значно кращому стані.
Отже, при наявності в господарстві кваліфікованого ветеринарного фахівця та за умови належного фінансування ветеринарної служби можна успішно не лише боротися, але й профілактувати в подальшому появу аліментарної анемії поросят.
Список використаної літератури - Index literature adhivitae
1. Болезни сельськохозяйственных животных / П.А. Красочко, М.В. Якубовский, А.И. Ятусевич и др.-Минск. - 2005.
2. Внутрішні хвороби тварин / В.І. Левченко, І.П. Кондрахін, В.В. Влізло та ін.; Під ред. В.І. Левченка. - Біла Церква, 2001. - Ч. 2.
3. Данилевский В.М. «Справочник поветеринарной терапии». - М.: Колос, 1983.
4. Клінічна діагностика хвороб тварин / В.І. Левченко, В.В. Влізло, І.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка. - Біла Церква, 2004.
5. Клінічна діагностика хвороб тварин / В.І. Левченко, М.О. Судаков, Й.Л. Мельник; За ред. В.І. Левченка. - К.: Урожай, 1995.
6. Клиническая диагностика с рентгенологией/ Е.С. Воронин, Г.В. Сноз, М.Ф. Васильев и другие; Под ред. Е.С. Воронина. - М.: КОЛОСС, 2006.
7. Конопелько П.Я., Морозова Л.М. Профилактика анемии поросят на промышленных комплексах // Ветеринария, 1982. - №10.
8. Коробова А.В., Щербакова Г.Г., «Внутренние болезни животных» Санкт-Петербург - М. - Краснодар: «Лань»; 2003.
9. Мікроелементози сільськогосподарських тварин / М.О. Судаков, В.І. Береза, І.Г. Погурський та ін.: За ред. М.О. Судакова. - 2-ге вид. - К.: Урожай, 1991.
10. Незаразные болезни молодняка / И.М. Карпуть, Ф.Ф. Порохов, С.С. Абрамов и др.; Под ред. И.М. Карпутя. - Минск: Ураджай, 1989.
11. Судаков М.О. та ін. Внутрішні незаразні хвороби тварин. - К.: Мета, 2002.
12. Практикум. Внутрішні незаразні хвороби с-г тварин. За ред. М.О. Судакова - К.: Вища школа, 1995.
13. Хвороби свиней / В.І. Левченко, В.П. Заярнюк, І.В. Папченко та ін.; За ред. В.І. Левченка і І.В. Папченка. - Біла Церква, 2005.
Размещено на
Вывод
9. Дослідження акту дефекації.
10. Дослідження печінки.
При зборі анамнезу та дослідженні приймання корму було виявлено зменшення апетиту, відзначається помірно виражена спрага; приймання корму природне, уповільнене, без сторонніх звуків; жування та ковтання неохочі, регургітація відсутня.
Дослідження власне органів травлення починав із зовнішнього огляду рота: звертаючи увагу на стан губ (тріщини, рани, висипання, слинотеча з рота - відсутні), ротова порожнина добре закривається, запах з рота природній.
При огляді ротової порожнини виявлено: колір слизової оболонки - блідо-рожевий, цілісність її та язика не порушена, відсутність на язику нашарувань. Шляхом пальпації визначено помірну вологість, чутливість та щільність слизової рота, ясен, відсутність хитання зубів. Прикус правильний - аркади зубів верхньої і нижньої щелеп сходяться по одній дузі.
При зовнішньому огляді та пальпації глотки та стравоходу виявлено: природне положення голови та шиї, акт ковтання не болючій, чутливість не підвищена.
При огляді черева виявлено зменшення його обєму (воно підтягнуте), симетричне. Пальпацією визначив невелику болючість черевної стінки та помірну пружність.
Пальпацією шлунка провів, поклавши їх на правий бік, витягнутими пальцями рук, ззаду реберної дуги з лівої сторони. Визначено помірну ступінь наповнення, рідку консистенцію вмісту і помірну болючість.
Пальпацію кишечнику проводив у стоячому положенні порося. Пальці рук клав на бокові поверхні черевної стінки та рівномірним здавлюванням їх з обох боків пальпував кишечник. Виявлено, що черевна стінка не напружена, помірно болюча, кишечник помірно рухливий, тістуватої консистенції. При аускультації кишечнику перистальтичні шуми добре прослуховуються і нагадують переливання рідини, що характерно для тонкого відділу, або буркотіння - у товстому. Пряму кишку та анус досліджував оглядом та внутрішньою пальпацією вказівним пальцем. Сфінктер ануса знаходиться в зімкнутому стані, безболісний, тонус збережений.
Акт дефекації проходить в природній позі, частий, при цьому обєм калу, що виділяється, незначний, він має світло-жовтий колір та рідку консистенцію, що характерно для проносу, запах неприємний, солодкуватий.
При дослідженні печінки виявлено, що вона знаходиться в нормальних межах, неболюча, склера та видимі слизові оболонки анемічні, без пожовтіння.
Аналіз виявлених змін: Зменшення апетиту. Помірна болючість черевної стінки, шлунку та кишечника. Пронос.
Сечова система - Systema urinarium
Анатомофізіологічні дані: В залежності від виду корму, у свиней протягом доби відбувається до 5-8 актів сечовиділення. Діурез становить 2-6 л. У виснажених тварин сечу можна одержати натисканням на сечовий міхур через черевну стінку, у поросят 1-2-місячного віку, а також у відлучених до 3-4-місячного віку - натисканням пальцем через пряму кишку. Нирки мають гладеньку, бобоподібну форму, розміщені під 1 - 4-м поперековими хребцями. Зовнішня пальпація можлива лише у поросят задовільної вгодованості, а внутрішня - у великих свиноматок. У поросят сечовий міхур досліджується через черевну стінку, причому при значному наповненні він подібний до гумового мяча, круглий, гладенький з еластичною поверхнею. У поросят 1-2-місячного віку дослідження сечового міхура можна проводити і через пряму кишку: вказівний палець правої руки вводиться в пряму кишку, а лівою натискують на черевну стінку, причому порося пе ревертають з боку на бік, звертаючи увагу на ступінь наповнення міхура, чутливість до тиску, властивості стінок. У здорових свиней ненаповнений сечовий міхур відчувається у формі грушоподібного, порівняно щільного тіла, величиною з середню грушу. При лабораторному аналізі сечі вивчаються фізичні властивості, хімічний склад та осад сечі. Сеча - світло-жовта, прозора, водянистої консистенції, специфічного запаху, відносна густина - 1,010 - 1,030 г./мл. Реакція сечі за великого вмісту в раціоні грубого рослинного корму ближча до нейтральної або лужна, зернових концентратів - слаболужна; величина РН - від 6,0 до 8,0. Вміст білка, протеаз, цукру, кетонових тіл, індикана незначний, і тому якісні проби, як правило, негативні. Сеча здорових свиней дає негативну реакцію на кровяні та жовчні пігменти (білірубін, білівердин), але виявляються сліди уробіліногену. У сечі можуть зустрічатись поодинокі лейкоцити та еритроцити (від 0 до 2 у полі зору), незначна кількість плоских, циліндричних та округлих епітеліальних клітин, різна кількість неорганізованих осадів.
План та методи дослідження: 1. Анамнез сечової системи.
2. Дослідження акту сечовиділення.
3. Пальпація та огляд в ділянці нирок.
4. Дослідження сечі.
Акт сечовиділення відбувається з прийняттям характерної пози, болючість відсутня. Нирки не болючі, топографія їх збережена. Набряків у ділянці підгрудка, міжщелепового простору, черева, на кінцівках - не відзначено. Сеча має блідо-жовтий колір, прозора, водянисту консистенцію, має специфічний запах, домішки в ній відсутні. Хімічні властивості - має кислу реакцію, білок відсутній, глюкози в сечі не знайдено. При мікроскопічному дослідженні - осаду не виявлено.
Аналіз виявлених змін: дослідивши сечову систему, змін не виявлено.
Нервова система - Systema nervorum
Анатомофізіологічні дані: Поведінка свиней визначається спостереженням за тваринами, порівнянням поведінки хворих та здорових. Виявляють вимушені рухи, положення тіла (неприродні пози) та інші симптоми, зумовлені ураженням нервової системи. При огляді черепа звертають увагу на форму, обєм та різного роду деформації. Пальпацією визначають місцеву температуру, болісність, податливість тканин при натискуванні. Перкусія черепа проводиться пальцем або перкусійним молоточком, перкутують симетричні ділянки на одному рівні. Дослідження хребта проводять оглядом на початку збоку, потім ззаду, при цьому можуть спостерігатись різного роду викривлення (лордоз, кіфоз, сколіоз). При пальпації хребет зміщують в один і другий бік. Цим методом можна виявити загальну та місцеву болючість, хруст при переломі або зміщенні хребців. Перкусію хребетного стовпа проводять перкусійним молоточком, наносячи удари середньої сили вздовж розміщення хребта, звертають увагу на болісну реакцію та механічну збудливість мязів. При дослідженні органів чуття визначають стан органів зору, слуху, нюху та смаку. При огляді апарату зору звертають увагу на стан повік, конюнктиви, очного яблука, його положення, рухомість. У здорових свиней зір збережений: вони обходять перешкоди на своєму шляху. Очі відкриті, положення повік і очного яблука - природне. Очне яблуко розміром від вишні до голубиного яйця рухливе, райдужна оболонка з гладенькою поверхнею, яскраво-рожева, зіниця нормальної величини, реакція на світло збережена. Слух досліджують спостереженням за реакцією тварини на звуки, оглядають та пальпують вушні раковини, зовнішній слуховий прохід. Температура шкіри біля кореня вуха дещо вища, ніж інших частин тіла, витікання із зовнішнього слухового проходу відсутні. Нюх досліджують за допомогою корму, запах якого знайомий свиням, підносячи його на різних відстанях, а смак - спостереженням за реакцією на звичайні корми та різноманітні речовини. Діагностика розладів чутливої сфери включає дослідження поверхневої та глибокої чутливості. Поверхнева чутливість - це тактильна і больова. Про стан глибокої чутливості судять за положенням тіла в просторі та координацією рухів. При дослідженні органів руху визначають тонус мязів, проводячи рухи кінцівкою тварини в різних напрямках, оцінюють при цьому опір, який чинять мязи. Активність та координацію рухів визначають спостереженням за тілом у просторі, рухами тварин у момент прояву різних рефлексів, враховують вимушені положення та рухи. У свиней стан сфери органів руху залежить від типу їх вищої нервової діяльності: у тварин сильного неврівноваженого та рухливого типів - рухи швидкі, добре координовані.
План та методи дослідження: 1. Анамнез нервової системи.
2. Дослідження поведінки тварини.
3. Огляд, пальпація та перкусія черепу та хребта.
4. Дослідження органів чуття: зір, слух, нюх та смак.
5. Дослідження рефлексів.
6. Дослідження рухової сфери.
Після проведення дослідження виявлено, що тварина пригнічена, вяло реагує на звукові та больові подразники.
Зір: по обидва боки збережений; положення вік правильне, цілісність не порушена, болючості не відзначено; конфігурація очної щілини не порушена; положення очного яблука звичайне.
Нюх: дещо зменшений по обидва боки.
Слух: збережений по обидва боки; припухань, накладень, витікань, болючості й підвищення місцевої температури не відзначено; зовнішній слуховий прохід вільний.
Смак: збережений.
Рефлекси: ослаблені.
Рухова сфера: здатність до активних рухів збережена; рухи слабо координовані, кволі, тонус помірний; рухливість суглобів збережена; положення губ, вух, голови, кінцівок природне (вільне).
Аналіз виявлених змін: тварина пригнічена, вяло реагує на звукові та больові подразники.
Кровоносна система і кров - Systema haematogenum et haema
Анатомофізіологічні дані: Система крові включає периферичну кров, органи кровотворення і кроворуйнування. Кров виконує в організмі функцію транспорту хімічних речовин, в тому числі кисню, завдяки чому відбувається інтеграція біохімічних процесів у різних клітинах і міжклітинному просторі в єдину систему. Окрім того, кров виконує дихальну, захисну, регуляторну, видільну, терморегуляторну та інші функції.
Кров досліджують, передусім, з метою встановлення діагнозу, особливо за прихованого перебігу захворювань. Ще до появи клінічних симптомів завдяки результатам досліджень крові можна діагностувати багато хвороб різної етіології.
За даними дослідження крові уточнюють діагноз, визначають тяжкість перебігу хвороби, виявляють ускладнення, контролюють ефективність лікування, прогнозують закінчення хвороби тощо.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
