Анатомічно-фізіологічні структури рухової сфери. Симптоматологія рухових розладів. Лікувальна фізична культура при захворюваннях і травмах периферичної нервової системи, центральної нервової системи, спинного мозку, дитячих церебральних паралічах.
При низкой оригинальности работы "Лікувальна фізкультура при травмах і захворюваннях нервової системи", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Різноманітні складні та тонкі довільні рухи людина здійснює за допомогою регуляційних механізмів кори головного мозку, імпульси від якої надходять до різних функціональних утворень підкірки, стовбура мозку, мозочка і спинного мозку, досягаючи рухових ефекторних клітин передніх рогів спинного мозку, де переключаються на другий мотонейрон. Найважливішим субстратом передачі таких імпульсів є пірамідний (кортико-спінальний) шлях, який починається від пірамідних клітин головного мозку, розташованих у передній центральній звивині (невелика кількість цих клітин міститься також у скроневій і тімяній ділянках), і є вставною системою між аналізаторами кори головного мозку і клітинами передніх рогів спинного мозку.
Від передніх рогів спинного мозку починається периферичний руховий нейрон (мотонейрон), відростки якого, у складі корінців спинного мозку, формують нервові сплетення, потім периферичні нерви, останні підходять до відповідних мязів, передаючи сигнал на скорочення. Другий мотонейрон розташований у шийних, грудних, поперекових і крижових сегментах спинного мозку, де бере участь у формування рефлекторної дуги, забезпечуючи найпростіші мимовільні рухи у відповідь на зовнішні подразники під контролем (впливом) відділів спинного і головного мозку, що лежать вище.
Таким чином, у формуванні рухового, або пірамідного, шляху беруть участь лише дві групи нервових клітин, одна з яких знаходиться в корі головного мозку, друга - у спинному мозку.
Важлива зазначити, що на межі зі спинним мозком значна частина волокон пірамідного шляху перехрещується, тобто прямує на протилежну сторону, щоб утворити бічний пірамідний шлях, внаслідок чого нервові волокна з правої півкулі переходять на ліву половину спинного мозку і навпаки.
Ураження центрального і периферичного рухового нейрона характеризується клініко-неврологічними симптомами, на підставі яких можна визначити рівень ураження нервової системи.
2. Симтоматологія рухових розладів
Ушкодження рухового шляху (внаслідок травми або захворювання) на рівні головного чи спинного мозку, призводить до ослаблення, повного випадіння рухової функції тієї чи іншої групи мязів або паралічу.
Розлади рухів можуть проявлятися у формі паралічу (плегії) - повної втрати мязової сили й активних рухів, або парезу - ослаблення мязової сили і зменшення обсягу активних рухів.
Параліч (парез) однієї називають моноплегією (монопарезом). Паралічі руки і ноги однойменної половини тіла називають геміплегією, однобічні парези руки і ноги - геміпарезом. Паралічі обох верхніх або нижніх кінцівок називають верхньою або нижньою параплегією; парези верхніх або нижніх кінцівок - верхнім або нижнім пара парезом. Параліч (парез) верхніх і нижніх кінцівок - тетраплегія (тетрапарез), або диплегія (поєднання правобічної та лівобічної геміплегії).
Наявність і ступінь парезу встановлюють на підставі дослідження обсягу рухів і мязової сили кінцівок.
Залежно від топографії осередку ураження структурних одиниць нервової системи, проявляються різні неврологічні порушення і формується клінічна картина захворювання.
При ушкодженні на рівні першого (центрального) мотонейрона порушується довільна активність мязів, але зберігається спонтанна (мимовільна) мязова активність, зумовлена функцією другого мотонейрона і збереженими рефлекторними дугами. Спонтанна мязова активність стає вищою, ніж у нормі, тому що другий мотонейрон позбавлений центрального управління. Ураження другого (периферичного) мотонейрона характеризуються відсутністю або зниженням як довільної, так і мимовільної (спонтанної) мязової активності. Таким чином, параліч (парез) може бути центральним (спастичним), або периферичним (вялим).
Центральний (спастичний) параліч розвивається внаслідок ураження центрального мотонейрона і характеризується: підвищенням мязового тонусу; підвищенням сухожильних і періостальних рефлексів; зникненням або зниженням шкірних рефлексів; мимовільними рухами; патологічними і захисними рефлексами.
Периферичний (вялий) параліч розвивається внаслідок ураження периферичного рухового нейрона і проявляється: зниженням або відсутністю мязового тонусу; зниженням або відсутністю сухожильних, шкірних і періостальних рефлексів; мязовими атрофіями або гіпотрофіями; появою фібрілярних або фасцикулярних посмикувань у різних групах мязів.
Так, ураження головного мозку призводять до паралічу верхньої та нижньої кінцівок (геміплегії або геміпарезу), а також черепно-мозкових нервів на протилежному ураженню боці. Оскільки, при цьому потерпає центральний мотонейрон, параліч є центральним (спастичним). Формується типове згинально-пронаційне положення верхньої кінцівки і розгинально-еквінусне (еквіноварусне) - нижньої.
Ураження стовбуру мозку призводять до геміплегії на протилежному боці тіла, але параліч черепно-мозкових нервів (периферичний) спостерігається на боці ураження (альтернуючий параліч). Параліч мязів верхньої та нижньої кінцівок тако
Список литературы
1. Соколовський В.С. та ін. Лікувальна фізична культура: Підручник. - Одеса: Одес.держ. мед. ун-т - 2005.
2. Попов С.Н. Лечебная физическая культура. М., 2006.
