Кваліфікація сукупності злочинів - Автореферат

Незважаючи на те, що поняття «повторність злочинів», «сукупність злочинів» та «рецидив злочинів» вже давно використовуються у науці кримінального права та отримали належну увагу з боку науковців, їх закріплення у чинному Кримінальному кодексі України (далі - КК) не є досконалим. Яшинова частково розглядали питання кваліфікації при дослідженні сукупності як виду множинності злочинів у межах питань Загальної частини кримінального права. У процесі проведення дисертаційного дослідження використовувалися такі наукові методи: метод історичного аналізу, який допоміг зясувати причини появи у кримінальному законодавстві такої правової конструкції, як сукупність злочинів та її поділу на види; метод функціонального аналізу, на основі якого кваліфікація сукупності злочинів розглядається як явище динамічне; метод моделювання при визначенні видів сукупності злочинів та місця сукупності у кримінальному праві України, побудови алгоритму кваліфікації ідеальної сукупності злочинів; метод догматичного аналізу чинного кримінального законодавства, який дав можливість встановити ознаки сукупності злочинів та її видів, а також запропонувати нову редакцію ст.ст. запропоновано кваліфікувати випадки сукупності злочинів виходячи не з класичного підходу до виділення видів сукупності (ідеальна та реальна), а з врахуванням результатів кримінально-правової оцінки кожного зі злочинів, які утворюють сукупність: передбачені однією і тією ж частиною статті (статтею) Особливої частини КК; передбачені в різних частинах однієї статті Особливої частини КК; передбачені в різних статтях Особливої частини КК; доведено, що як сукупність злочинів повинні розглядатися і випадки вчинення особою декількох злочинів, відповідальність за вчинення яких передбачена однією і тією ж частиною статті (статтею) Особливої частини КК, та визначені ситуації, коли така сукупність злочинів має місце: а) у випадках, якщо у статті, яка встановлює відповідальність за вчинення цих злочинів, відсутня кваліфікуюча ознака «вчинення злочину повторно»; б) у випадках, якщо у статті, яка встановлює відповідальність за вчинення цих злочинів, наявна кваліфікуюча ознака «вчинення злочину повторно»;«Стан дослідження проблеми кваліфікації сукупності злочинів у кримінально-правовій літературі» проведено аналіз наукових джерел, у результаті якого автор виділив такі групи питань: а) у яких наковці є одностайними (що сукупність злочинів утворюється тоді, коли однією особою вчинено два або більше злочини, сукупність можлива лише у випадках, коли за жоден зі злочинів, що її утворюють, особа не була засудженою); б) у яких науковці висловлювали протилежні позиції (сукупність злочинів є складовою вчення про злочин чи про призначення покарання (хоча законодавець це питання вже вирішив), місце сукупності злочинів у інституті множинності злочинів, які ознаки притаманні сукупності злочинів щодо поділу сукупності злочинів на види, визначення часу, з якого особа вважається судимою, відображення у формулі кваліфікації злочинів, вчинених у сукупності). Окрім цього, автором виділено, що питання кваліфікації сукупності злочинів належать до таких, які не отримали належного вирішення (немає розроблених єдиних правил кваліфікації сукупності злочинів). Встановлено три етапи, які проходить регламентація питань, повязаних зі сукупністю злочинів (перший етап - визначає нормативне закріплення поняття сукупності злочинів; другий етап - полягає у виділенні та нормативній регламентації видів сукупності злочинів; третій етап - передбачає формулювання та зазначення безпосередньо у законі правил кваліфікації злочину за їх сукупності), та визначено, що кримінальне законодавство України перебуває на другому етапі такого розвитку. Ознаками, які визначають сукупність злочинів є: вчинення двох і більше злочинів; такі злочини передбачені окремими статтями або частинами статей Особливої частини КК; жоден зі злочинів не втратив кримінально-правове значення; за жоден зі злочинів особа не була засуджена. «Види сукупності злочинів та їх характеристика» проаналізовано види і способи поділу сукупності злочинів на види, визначено юридично значущі критерії поділу сукупності на види та її місце у інституті множинності злочинів.Це дослідження показало, що проблеми кваліфікації сукупності злочинів полягають у вирішенні питання, як відмежувати злочин, передбачений однією кримінально-правовою нормою, від злочинів, відповідальність за які встановлена кількома нормами кримінального закону. Розвиваючи запропоноване у першому розділі дисертаційного дослідження положення, автор вказує, як саме такий поділ множинності злочинів допомагає у вирішенні питань кваліфікації сукупності злочинів. 33 КК) створило нормативно-правову основу для вирішення питання кваліфікації сукупності злочинів, дало можливість розвинути поняття сукупності злочинів, що було зроблено у цій роботі. Зясування цих положень є основою для вироблення правил кваліфікації сукупності злочинів, адже кваліфікація вчиненого, окрім вибору відповідної статті (частини статті) КК, поля

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ