Основні тенденції формування вчення про повторність злочинів у науці кримінального права. Необхідні і достатні ознаки повторності злочинів. Еволюція використання поняття повторності злочинів у різні історичні періоди в законодавстві і наукових джерелах.
Більшість труднощів, з якими стикаються правоохоронні органи та суди під час кримінально-правової кваліфікації, зокрема кваліфікації повторності злочинів, викликані неясністю і суперечністю чинного законодавства. Водночас у кримінальному законі не визначено, як здійснювати кваліфікацію повторності злочинів і якими правилами при цьому керуватися. Різні підходи до кваліфікації таких злочинів запропоновано у постановах Пленуму Верховного Суду України та в юридичній літературі. Усі теоретичні розробки зазначених вище дослідників переважно визначали поняття повторності злочинів, критерії класифікації повторності злочинів, місце повторності серед інших видів множинності злочинів, відмежування повторності злочинів від суміжних понять. визначити місце повторності злочинів у структурі множинності злочинів та провести розмежування повторності злочинів і низки суміжних понять;«Стан дослідження проблем кваліфікації повторності злочинів у кримінально-правовій літературі» проведено аналіз наукових джерел, у результаті якого зроблено висновок, що повторність злочинів у теорії кримінального права розглядають у трьох аспектах: а) як вид множинності злочинів; б) як кваліфікуючу ознаку складу злочину; в) як ознаку, що обтяжує покарання. Окрім цього, наголошено, що питання кваліфікації повторності злочинів належать до таких, які не отримали остаточного вирішення: чи слід окремо кваліфікувати ті злочини, які утворюють повторність; якою має бути остаточна кваліфікація - за однією статтею Особливої частини КК України чи за декількома; як кваліфікувати закінчений злочин та готування чи замах на злочин або вчинення його у співучасті і закінчених злочинів; як під час кваліфікації можна відобразити наявність декількох кваліфікуючих ознак, передбачених однією і тією ж частиною статті Особливої частини КК України; як кваліфікувати посягання, в якому є одночасно ознаки, передбачені різними частинами однієї і тієї ж статті Особливої частини КК України, чи можлива сукупність відповідних норм; як кваліфікувати злочини, передбачені однією і тією ж частиною статті Особливої частини КК України, у якій не передбачено кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину повторно». Аналіз КК пострадянських держав дав можливість визначити низку спільних ознак із українською законотворчою практикою: нормативне закріплення поняття повторності злочинів; встановлення повторності злочинів у статтях Особливої частини КК як кваліфікуючої ознаки складу злочину; вплив повторності злочинів на призначення покарання; відсутність чітких критеріїв розмежування повторності і сукупності злочинів, повторності й рецидиву злочинів. А оскільки злочин і його вчинення - це різні явища, то сума, скажімо, двох злочинів (множинність двох злочинів) не може бути охарактеризована як «вчинення двох і більше злочинів». Враховуючи результати проведеного дослідження та виходячи із загальноприйнятого наукою розуміння ознак, їх поділу на істотні та не істотні, виділено такі ознаки, які виражають кримінально-правовий зміст повторності злочинів: повторність утворюють два і більше злочини; збереження кримінально-правового значення хоча би двома злочинами, що утворюють повторність; вчинення двох і більше злочинів неодночасно.Незважаючи на значну кількість публікацій та інших наукових розробок у цьому напрямі, як здійснювати кваліфікацію повторності злочинів і які правила при цьому застосовувати так і не було запропоновано, що і спонукала до проведення цього дисертаційного дослідження. Дослідження цих положень є основою для вироблення правил кваліфікації повторності злочинів, оскільки кваліфікація вчиненого, окрім вибору відповідної статті (частини статті) КК, полягає також у встановленні відповідності діяння ознакам повторності злочинів. Досліджено, що кримінально-правовий зміст повторності злочинів розкривають такі ознаки: - повторність утворюють два і більше злочини; Тому у випадку вчинення особою декількох злочинів доцільно говорити про повторність злочинів, яка охоплює усі випадки вчинення двох і більше злочинів незалежно від їх тотожності, однорідності чи різнорідності, а також злочинів, які повязані з попереднім засудженням та не повязані з попереднім засудженням. Встановлено такі юридично значущі критерії поділу повторності злочинів на види: 1) за характером вчинених діянь: повторність тотожних злочинів; повторність однорідних злочинів; повторність різнорідних злочинів; 2) за наявністю судимості: повторність, яка повязана із засудженням; повторність, яка не повязана із засудженням; 3) за кримінально-правовим значенням: повторність як кваліфікуюча ознака; повторність як обставина, що обтяжує покарання.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
Проведене дослідження питань кваліфікації повторності злочинів дає підстави зробити висновок, що актуальність проблеми, яка визначена у вступі, повністю підтвердилась під час проведеної дисертаційної роботи. У процесі дослідження сформульовано та обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правової науки, кримінального законодавства та практики його застосування в частині, що стосується повторності злочинів.
Найважливіші наукові та практичні результати, одержані в дисертації, викладені в тексті окремих розділів та підрозділів, зокрема у висновках до кожної структурної частини роботи.
Для розвитку теорії кримінального права, подальших наукових досліджень та навчального процесу, зокрема у вивченні кримінального права України, мають практично-прикладне значення такі отримані в дисертації конкретні результати: 1. У науці кримінального права досить широко і глибоко досліджено поняття повторності злочинів. Але, незважаючи на пильну увагу до цієї проблеми, процес формування вчення про повторність злочинів в українській кримінально-правовій доктрині досі є складним і суперечливим. Незважаючи на значну кількість публікацій та інших наукових розробок у цьому напрямі, як здійснювати кваліфікацію повторності злочинів і які правила при цьому застосовувати так і не було запропоновано, що і спонукала до проведення цього дисертаційного дослідження.
2. Аналіз окремих історичних етапів розвитку кримінального законодавства дало змогу відмітити позитивну тенденцію до розширення поняття повторності злочинів, розуміючи під нею не тільки випадки вчинення двох і більше тотожних злочинів за наявності засудження, а й випадки вчинення тотожних, однорідних та різнорідних злочинів незалежно від засудження. Історичний досвід свідчить, що законодавець визначав підвищену суспільну небезпеку за вчинення декількох злочинів, а повторність злочинів виступала засобом для індивідуалізації та диференціації кримінальної відповідальності.
3. Досвід зарубіжних держав вказує на те, що з прийняттям КК України правотворчість не припиняється, а в окремих випадках стає ще інтенсивнішою. Тому положення, висновки і пропозиції, які містяться у дисертаційному досліджені є актуальними та необхідними.
4. Вирішення питання кваліфікації повторності злочинів неможливе без зясування поняття, ознак та видів повторності злочинів. Дослідження цих положень є основою для вироблення правил кваліфікації повторності злочинів, оскільки кваліфікація вчиненого, окрім вибору відповідної статті (частини статті) КК, полягає також у встановленні відповідності діяння ознакам повторності злочинів.
Досліджено, що кримінально-правовий зміст повторності злочинів розкривають такі ознаки: ? повторність утворюють два і більше злочини;
? збереження кримінально-правового значення хоча би двома злочинами, що утворюють повторність;
? вчинення двох і більше злочинів неодночасно.
Отже, повторністю злочинів визнається вчинення особою неодночасно двох чи більше злочинів, принаймні два з яких зберігають кримінально-правове значення.
5. Запропоновані у науці кримінального права варіанти поділу множинності злочинів на види порушують вироблені логікою правила поділу поняття. Відтак, значна частина проблем кваліфікації повторності злочинів зумовлені методологічною помилкою: поняттям і класифікацією множинності. Тому у випадку вчинення особою декількох злочинів доцільно говорити про повторність злочинів, яка охоплює усі випадки вчинення двох і більше злочинів незалежно від їх тотожності, однорідності чи різнорідності, а також злочинів, які повязані з попереднім засудженням та не повязані з попереднім засудженням.
6. Досліджено, що так звана реальна сукупність злочинів за своїми ознаками збігається з повторністю злочинів і, відповідно, становить повторність різнорідних злочинів. Щодо так званої ідеальної сукупності злочинів, то вона відмежовується від повторності злочинів за достатніми ознаками, а саме - різним часом вчинення злочину та різною кількістю діянь. Рецидив злочину - це вид повторності злочинів, який характеризується тим, що новий умисний злочин вчинено особою, незважаючи на заходи кримінально-правового впливу, що вже застосовувалися до неї раніше.
7. Встановлено такі юридично значущі критерії поділу повторності злочинів на види: 1) за характером вчинених діянь: повторність тотожних злочинів; повторність однорідних злочинів; повторність різнорідних злочинів; 2) за наявністю судимості: повторність, яка повязана із засудженням; повторність, яка не повязана із засудженням; 3) за кримінально-правовим значенням: повторність як кваліфікуюча ознака; повторність як обставина, що обтяжує покарання.
8. Виділено випадки, коли повторність впливає на кримінально-правову кваліфікацію: а) якщо у статті, яка встановлює відповідальність за повторний злочин, наявна кваліфікуюча ознака «вчинення злочину повторно»; б) якщо у статті, яка встановлює відповідальність за повторний злочин, відсутня кваліфікуюча ознака «вчинення злочину повторно».
9. Обґрунтовано, що кваліфікація повторності тотожних, однорідних та різнорідних злочинів здійснюється за сукупністю статей, тобто кожен зі злочинів потребує самостійної кримінально-правової оцінки та самостійного відображення у формулі кваліфікації. Відтак, усі види повторності злочинів можна кваліфікувати відповідно до одного правила кваліфікації повторності злочинів.
Запропонований підхід щодо кваліфікації повторності злочинів забезпечує дотримання принципів повноти, індивідуальності, точності та законності кваліфікації. Відповідно до наведеної аргументації розроблені правила кваліфікації повторності злочинів.
10. Для підвищення якості нормативного регулювання кримінально-правових відносин, які стосуються правильності кваліфікації повторності злочинів, пропонується внести такі зміни та доповнення у КК України: 10.1. У звязку з удосконаленням нормативного визначення повторності злочинів та окремих положень ст. 32 КК України пропонується внести зміни до цієї статті і викласти її у такій редакції: 1. Повторністю злочинів визнається вчинення особою неодночасно двох чи більше злочинів, принаймні два з яких зберігають кримінально-правове значення.
2. При вчиненні декількох тотожних діянь, кожне або одне з яких може бути самостійною підставою кримінальної відповідальності, обєднаних єдиним умислом, має місце продовжуваний злочин.
3. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, звільнено від покарання та його відбування, погашено або знято судимість.
Статтю 33 «Сукупність злочинів» виключити;
Статтю 35 назвати «Правові наслідки повторності злочинів».
10.2. У звязку із розширенням обсягу поняття повторності злочинів пропонується: ? п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України викласти в такій редакції: «вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочин»;
? назву розділу VII КК України «Повторність, сукупність та рецидив» замінити на «Вчинення декількох злочинів»;
? у ст. 70 КК України термін «сукупність злочинів» замінити терміном «вчинення декількох злочинів».
10.3. Оскільки у чинному КК України немає чіткої вказівки на те, що кожен злочин підлягає самостійній кваліфікації, що було вище обґрунтовано, запропоновано доповнити Загальну частину Кримінального Кодексу України новою статтею у розділі VII такого змісту: «Стаття 32-1. Правила кваліфікації повторності злочинів
1. Злочини, які утворюють повторність, кваліфікуються за сукупністю статей Особливої частини КК.
2. При повторності злочинів щодо кожного з них здійснюється посилання на статтю, частину статті Особливої частини цього Кодексу, а якщо злочин є незакінчений чи вчинений у співучасті - також на відповідні статті, частини статей Загальної частини цього Кодексу».
Водночас наголошено, що дослідження кваліфікації повторності злочинів може бути продовжене у таких напрямах, як вплив кваліфікації повторності злочинів на призначення покарання, кваліфікація одиничних складних злочинів.
Список литературы
1. Устрицька Н.І. Повторність злочинів у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів / Н.І. Устрицька // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2006. - Спеціальний випуск № 2 (31). - С. 184-189.
2. Устрицька Н.І. Розвиток поняття повторності злочинів у юридичній науці / Н.І. Устрицька // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. - Львів, 2007. - Вип. 1. - С. 380-390.
3. Устрицька Н.І. Критерії класифікації повторності злочинів та її види / Н.І. Устрицька // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. - Львів, 2007. - Вип. 2. - С. 249-258.
4. Устрицька Н.І. Проблема розмежування повторності злочинів та продовжуваного злочину / Н.І. Устрицька // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. Серія юридична. - 2007. - Вип. 44. - С. 288-294.
5. Устрицька Н.І. Питання кваліфікації повторності злочинів у постановах Пленуму Верховного Суду України / Н.І. Устрицька // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. - Вип. 3. - Ч. 2. - С. 43-53.
6. Устрицька Н.І. Регламентація повторності злочинів в кримінальних кодексах окремих зарубіжних країн / Н.І. Устрицька // Вісник Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. - 2010. - № 2. - С. 121-126.
7. Устрицька Н.І. Повторність злочинів у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів / Н.І. Устрицька // Міжнародне співробітництво у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 3-4 листопада 2006 р. - Дніпропетровськ : Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2007. - С. 259-264.
8. Устрицька Н.І. Повторність однорідних злочинів / Н.І. Устрицька // Пяті осінні юридичні читання : збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих учених 27-28 жовтня 2006 р. - Хмельницький : Хмельницький університет управління та права, 2006. - С. 105-107.
9. Устрицька Н.І. Повторність тотожних злочинів / Н.І. Устрицька // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: матеріали міжнародної науково-практичної конференції
10. 7-8 квітня 2006 р. - Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. - С. 288-289.
11. Устрицька Н.І. Види повторності злочинів за чинним КК України /
12. Н.І. Устрицька // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: матеріали міжнародної науково-практичної конференції 13-15 квітня 2007 р. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. - Ч. 2. - С. 267-270.
13. Устрицька Н.І. Розмежування повторності злочинів та продовжуваного злочину / Н.І. Устрицька // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХІІІ регіональної науково-практичної конференції 8-9 лютого 2007 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2007. - С. 496-498.
14. Устрицька Н.І. Повторність як кваліфікуюча ознака складу злочину / Н.І. Устрицька // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні: тези доповідей на Всеукраїнській науковій конференції адюнктів, аспірантів та здобувачів 28 вересня 2007 р. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. - С. 185-188.
15. Устрицька Н.І. Кваліфікація повторності злочинів за наявності декількох кваліфікуючих ознак / Н.І. Устрицька // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні: тези доповідей на Всеукраїнській науковій конференції адюнктів, аспірантів та здобувачів 26 вересня 2008 р. - Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. - С. 224-227.
17. Н.І. Устрицька // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: збірник тез наукових доповідей VI Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених 19-20 березня 2010 р. - Луцьк : Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2010. - С. 454-455.
18. Устрицька Н.І. Співвідношення повторності злочинів із сукупністю злочинів / Н.І. Устрицька // Матеріали звітної наукової конференції факультету з підготовки слідчих ЛЬВДУВС, 25 березня 2011 р. - Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011. - С. 130-135.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
