Особливості розвитку української культури XX ст. - періоду її національно-державного відродження, започаткованого демократичними перетвореннями з 1917 р. українською революцією. Особливості високої культури народів Закавказзя. Театральне мистецтво.
При низкой оригинальности работы "Культурні процеси в Україні у XX ст. Культура народів Закавказзя. Особливості театрального мистецтва", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Культурологічна база уможливлює розуміння важливості та значущості таких феноменів суспільної свідомості, як мистецтво, література, філософія, а також найвищого уособлення природи - людини. Дійсно, повалення царизму, боротьба за незалежну українську державу, соціально-економічні зрушення, що відбулися в цей період, стимулювали піднесення духовного життя суспільства, його інтенсифікації, відкритості, дали могутній поштовх національно-культурному відродженню України. В період Української Народної Республіки були спроби створити власну систему освіти, яка базувалася на принципі націоналізації, відповідно до якого кожна нація, яка жила в Україні, мала право навчати своїх дітей рідною мовою. На шлях українізації Україна стала в 1923 р.: 17 липня був прийнятий декрет РНК УСРР «Про заходи у справі українізації шкільно-виховних та культурно-освітніх установ», а 1 серпня - постанова ВУЦВК і РНК УСРР «Про заходи забезпечення рівноправності мов та про допомогу розвиткові української мови». Винниченка перед української культурою, Український фонд культури встановив щорічну премію його імені в галузі української літератури, театрального мистецтв та за благодійницьку діяльність.На основі неупередженого аналізу бачимо, що культурно-мистецькому процесу притаманні ознаки загальнолюдської культури, де провідними є пріоритети добра, збереження і взаємозбагачення національних форм завдяки запозиченню кращих набутків сусідніх культур.
План
Зміст
Вступ
Культурні процеси в Україні у XX ст.
Культура народів Закавказзя
Своєрідність театрального мистецтва
Висновок
Список використаної літератури
Вывод
Розмаїття культурних напрямків ХХ ст. уособлює загальний розвиток світової культури. На основі неупередженого аналізу бачимо, що культурно-мистецькому процесу притаманні ознаки загальнолюдської культури, де провідними є пріоритети добра, збереження і взаємозбагачення національних форм завдяки запозиченню кращих набутків сусідніх культур. Можна стверджувати, що культура ХХ ст. виробляє спільні риси, її становлення супроводжується акумулюванням досягнень національних культур, кожна з яких вносить щось своє в загальний розвиток. Людство освоїло і увібрало культури багатьох народів світу, завдяки цьому поступово зникає протистояння Сходу і Заходу.
Список литературы
1. Бокань Володимир Культурологія : Навч. посіб. - К.: МАУП, 2003 - 2-ге вид., стереотип. - 136 с. - Бібліогр.: с. 131-133;
2. Гончарук Т.В. Культурологія: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. - 213 с. Бібліогр. 68 назв.;
3. Історія світової культури: Навч. посібник//Керівник авт. Колективу Т. Левчук - К.: 2000;
4. Кормич Л.І., Багацький В.В. Культурологія (історія і теорія світової культури ХХ століття): Навчальний посібник. Видання третє. - Х.: Одіссей, 2004. - 304 с.;
5. Шевнюк О.Л. Культурологія: Навч. посіб. - К.: Знання - Прес, 2004. - 353 с. - (Вища освіта ХХІ століття).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
