Культура України в XVIII–XIX ст. - Реферат

У XIX ст. культурні процеси в Україні відбувалися в умовах захоплюючого, різноманітного і широкого розквіту нових ідей і зростання на їх основі національної свідомості. Основними чинниками українського відродження XIX ст. були ідеї Просвітительства та Великої французької революції, німецький романтизм та ідеї словянського відродження, память про минуле України.Тому окремі представники української інтелігенції розгорнули діяльність, спрямовану на перетворення місцевої (тобто розмовної) мови простих людей на головний засіб самовираження всіх українців. Заслугою Котляревського є не лише те, що він першим писав українською мовою, а й те, що його твори були творами високого літературного ґатунку. Значну роль у розширенні літературного діапазону української мови відігравали харківські письменники-романтики, більшість яких була повязана з новоствореним Харківським університетом (1805). Під впливом революції 1848 р. у Львові галицькою інтелігенцією було засновано Головну Руську Раду - першу українську політичну організацію, що виборювала крайову автономію для українців у Габсбурзькій монархії. Отже, перші дослідження української історії, фольклору, мови і літератури були першим пробудженням сучасної української свідомості і забезпечили їй міцні підвалини, бо не може бути щось більш нагальним для нації, яка народжується, ніж потреба знайти свої історичні витоки і культурне підґрунтя.Більшість професорів і колегіуму були вихованцями Києво-Могилянської академії, деякий час тут викладав відомий український філософ Г. Сковорода. Тому дедалі жорстокіше переслідувалася українська культура, заборони на все українське були фронтальними. У знаряддя русифікації українського народу була перетворена і церква, що століттями виступала центром і рушієм освіти в Україні. Щодо освіти на західноукраїнських землях, школи тут були під значним впливом католицької церкви. Третім університетом в Україні був Новоросійський (в Одесі), заснований в 1865 р.На переломі XVIII і XIX ст. почалося становлення українського світського театру, який пройшов кілька різних фаз і на кінець XIX ст. став справжнім професійним театром. Серед кріпацьких театрів на Україні відомими були театри поміщика Трощинського в селі Кибинці (керували ним Василь Гоголь, батько Миколи Гоголя, та В. Капніст) і кобиляцького маршала Гавриленка у селі Озерках, де виступав навіть Михайло Щепкін. Справжнім зачатком професійного міського театру у той час стали аматорські вистави, з яких спочатку виник харківський, а згодом полтавський театри. У 1789 р. був збудований перший постійний театр у Харкові, а в 1803 р.На зміну класичному з початком XIX ст. приходить стиль ампір (від фр. empire - імперія) з нахилом до монументальних форм римського вигляду. Церковні будови в стилі ампір були відомі переважно на Полтавщині і Слобожанщині. їхні форми розвивалися на тих самих зразках класицизму, відомих у другій половині XVIII ст. Стиль ампір повинен був поступитися українським будівничим традиціям, зокрема в будові малих будівель, провінційних палат, галерейок, ґанків, що мали своєрідні українські прикмети. У першій половині XIX ст. при новому адміністративному поділі України в стилі ампір збудовано більшість державних будівель Полтави, Чернігова, Києва, Одеси. Напівокруглій площі споруджено памятник Рішельє, що його виконав скульптор Іван Мартос, за походженням українець.Високий рівень розвитку музично-пісенної творчості забезпечувала поетична і музична обдарованість українського народу. Наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст. у побуті були поширені землеробські пісні календарного циклу, а також колядки, веснянки, колискові, весільні пісні тощо. Дуже популярними були пісні-романси «їхав козак за Дунай», «Віють вітри», «Сонце низенько», а також створені на вірші Шевченка «Думи мої», «Ой, одна я, одна», «Заповіт», пісні про Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса. Дуже популярними були авторські твори, що згодом у народі ставали безіменними: «Там, де Ятрань круто вється», «Чи я в лузі не калина була», «Дівчино, рибчино, серденько моє» та ін. Глинка перебував на Україні з метою набору співаків.У Західній Європі в цей час утверджується ідеологія Просвітництва, яка висуває такі цінності, як раціоналізм, демократизація різних сфер життя, пантеїзм у філософії. Люди схилялися перед можливостями науки й освіти, вважаючи їх безмежними. Так, французький вчений П.Лаплас вважав, якщо відомий початковий стан тіл, то можна обчислити, що буде завтра і через 100 років, оскільки закони руху є незмінними. Подібно Т.Гоббсу, Прокопович стверджує, що люди, побоюючись “війни всіх проти всіх”, створюють державу, яка захищає їх від внутрішніх і зовнішніх ворогів. Однак, на відміну від Дж.Локка і Ш.Монтеськє, він вважав, що люди передають турботи про дотримання своїх прав державі назавжди.У другій половині XVIII ст. в Україні формувалися основи української національної школи у професійній музиці. Народнопісенна і народнотанцювальна музика стає невідємною частиною перших відкритих театральних вистав, репертуа

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Українська мова та література

Розділ 2. Розвиток освіти та її вплив на культуру України XVIII - XIX ст..

Розділ 3. Театр

Розділ 4.Архітектура

Розділ 5. Скульптура

Розділ 6. Музичне мистецтво

Розділ 7. Нові галузі науки