Основні тенденції розвитку культури України в 20-ті рр. ХХ ст., політика українізації. Освіта і наука в Україні в період НЕПу. Літературне життя: вплив революції, пролеткульт, діяльність ВАПЛІТу. Українське мистецтво: розвиток живопису, течії і напрямки.
Економіку 20-х років часто називають «золотим часом», а що ж відбувалося в культурі в цей час? Культурне життя України зазвичай було відставлене на другий план, бо країна мала відбудовуватися після Першої світової війни та Революції.Після завершення громадянської війни і приходу до влади комуністичної партії, зі створенням Радянського Союзу змінилися умови розвитку культури загалом в СРСР, а також в Україні. Радянська влада в галузі ідеології, культури проводила політику коренізації, яка в Україні отримала назву українізації. Ця політика суперечила великодержавним прагненням ВКП(б), але була вимушена ворожим ставленням до радянської влади з боку населення України, національна свідомість якого зросла за попередні десятиліття. Зважаючи на ці небезпеки (подібні були й в інших республіках), ВКП(б) змушена була піти на поступки національним рухам, насамперед українському, і по перших роках відверто великодержавницької політики у низці постанов зїздів, 4 конференцій визнала остаточність запровадження в школі й адміністрації рідної мови національних республік, при одночасному збільшенні питомої ваги місцевих кадрів у всіх ділянках економіки й культури. До позитивних прикмет українізації належить зміцнення позицій українців в місті, зокрема й коштом напливу до них сільського населення, якому українізація полегшувала влаштування в місті, спроби поширити українізацію поза кордони УРСР на етнографічно українські території РРФСР (Курщина, Вороніжчина, Саратовщина, Кубань, Казахстан), зокрема у намаганні запровадити там україномовне шкільництво, пресу, постачання української літератури тощо.Серйозні успіхи були досягнуті в ліквідації неписьменності. Активно діяло добровільне товариство "Геть неписьменність!”, до початку 1930 р. в Україні було близько 30 тисяч пунктів ліквідації неписьменності з контингентом 1,6 мільйона учнів. Тоді в Україні працювало майже 16 тисяч початкових і семирічних шкіл, в яких навчалося понад 1,5 мільйона учнів. У 1926-1927 навчальному році в містах і селищах міського типу виник новий тип шкіл - фабрично-заводська семирічка, яка давала учням загальну і політехнічну освіту, готувала їх до продовження навчання в школах фабрично-заводського учнівства, в профшколах і технікумах. У 1934 р. для всього СРСР було встановлено декілька типів шкіл: початкова (1-4 класи), семирічна (1-7 класів) і середня (десятирічна).Найбільш плідно працювала перша секція куди входили М.Грушевський, який в 1924 р. повернувся з еміграції, реорганізував роботу секції, створив науково-дослідну кафедру історії України, очолив Археографічну комісію, редагував журнал "Україна", "Наукові збірники" історичної секції, М. Медична наука в Україні розвивалася організаційно, якісно і кількісно. У 1921 р. в Академії наук була організована кафедра народного здоровя і соціальної медицини з кабінетом профілактичної медицини. У 1929 р. був заснований інститут мікробіології та епідеміології, в 1930 р. у Києві став працювати великий науковий центр з вивчення проблем патологічної фізіології. В Україні теоретиками й активними пропагандистами пролеткультівських теорій були В.Розвиток живопису в Україні у післяреволюційні роки проходив у боротьбі художніх течій і напрямів. Крім масових агітаційних форм образотворчого мистецтва, помітного прогресу досягла станкова графіка (твори самостійного значення, які нерідко становлять цикли, серії, обєднані спільними темами) та живопис (М. Нарбут оформив перші українські радянські книги і журнали "Мистецтво", "Зорі", "Сонце труда". У Західній Україні в перші післяреволюційні роки працювали такі художники, як І. На західноєвропейські зразки орієнтувалися художники, які входили до "Обєднання сучасних художників України" - творче обєднання українських художників, засноване в 1927 групою майстрів, які вийшли з АРМУ (А.Культура в Україні розвивалася в складному перетині позитивних та негативних факторів: занепад самодержавства, активізація суспільно-політичних процесів зумовили зріст інтересу населення до національної культури.
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1.Основні тенденції розвитку культури України в 20-ті роки ХХ
Розділ 2. Політика українізації
Розділ 3. Освіта та наука в Україні в період НЕПУ
3.1 Освіта
3.2 Наука
Розділ 4. Літературне життя в 20-ті роки ХХ ст.
Розділ 5. Українське мистецтво в період НЕПУ
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
Культура в Україні розвивалася в складному перетині позитивних та негативних факторів: занепад самодержавства, активізація суспільно-політичних процесів зумовили зріст інтересу населення до національної культури. У роботі розглянуто основні тенденції розвитку культури: боротьба «старої» інтелігенції та «нової» - пролетарії, революція та зневага радянської системи, еміграція видатних вчених, письменників. Важливе місце посідає політика «українізації», яка вплинула на розвиток національної науки, освіти, літератури, але найголовніше - на становлення української мови. Одне з її найважливіших досягнень - створення Всеукраїнської академії наук, яке спричинило піднесення української науки в світі. Нажаль багато досягнень культури було зруйновано тоталітарним жорстким режимом, але сучасне покоління має ставити ці досягнення у приклад та дбати про їх піднесення і збереження, адже нація без культури вже не може вважатися нацією.
Список литературы
1. В.С. АРМУ // Енциклопедія українознавства . Словникова частина. - Т. 1. - С. 60.
2. Гришко В. Український націонал-комунізм на іст. пробі доби українізації (1923 - 33). Житомир: Сучасність, ч. 12. - 1978. - С.132-135.
