Форми комічного у мистецтві. Сенс трагічного конфлікту. Карнавальна культура від Середньовіччя до Новітніх часів. Свято як естетичний феномен. Наявність мистецтва у доісторичної людини. Людська особистість – головний предмет мистецтва Відродження.
Становлення комічного відбувалося в умовах давньогрецької культури на перехресті надзвичайно яскравих міфологічних джерел, мистецької практики й теоретичних обгрунтувань. Комічне, як і трагічне, має міфологічні джерела і повязане з життєстверджуючим, оптимістичним світосприйманням бога Вакха - бога вина, виноробства, щедрого виночерпія. Отже, мистецька практика щодо втілення комічних суперечностей розпочалася з часів античності, була багатожанровою і стала фундаментом у розробці комедійних тем, відтворенні гумористичних, сатиричних, іронічних або гротескних характерів. На межі XIX і XX ст. зявляються дослідження Зігмунда Фрейда «Дотепність і її ставлення до безсвідомого» та Анрі Бергсона «Сміх», які відкривають нові шляхи у дослідженні комічного завдяки наголосу на ролі безсвідомих психічних процесів у виникненні сміху - емоційно-естетичної реакції людини на комічне. Спираючись на форми комічного, митець створює такі самі різноманітні відтінки відбиття сміху в мистецьких творах.За часів Середньовіччя джерелом трагічного вважали божеську волю, за якою людина або вільно йде слідом, або, роблячи власний вибір, протистоїть. У Середньовіччі трагічне означає мученицьке, його логіка така: утішся, бо бувають страждання гірші, а муки більш тяжкі у людей, які менш, ніж ти, заслуговують на це. Утішання земне (не ти один страждаєш) посилюється утіхою небесною (на тім світі ти не будеш страждати, бо тобі відплатиться по заслузі). Починаючи з Нового часу, трагічний конфлікт набирає сили й значення зіткнення у свідомості людини власних цінностей та цінностей суспільства.Тотемізм - віра в тварину або рослину, яку древні люди вважали предком роду, з яким звязували своє існування і благополуччя. ????? - казка, переказ, оповідання, альтернативна форма міт) - оповідання про минувшину, навколишній світ, яке описує події за участю богів, демонів і героїв та історії походження світу, богів і людства. Теорія Юнґа стверджує, що міф - це форма колективної свідомість, міфологія виникає як родова свідомість, тобто людина у первісному світі існує як невідємна частина роду. Слід зазначити, що деякі способи класифікації в міфології розрізняють міф та легенду: міфом вважають оповідання про богів, виникнення світу тощо, легендою - історії про героїв-людей, застосовані на історичних постатях та подіях. Слово міф у вживається в сучасних філософських і політичних текстах в значенні - неправдиве пропагандистське твердження, наприклад, міф про цивілізаторську роль білої раси, тощо.Середньовіччю притаманне світосприйняття крізь призму гри: саме життя розігрує іншу форму свого існування - карнавал, який не обмежений сферою мистецтва, а має всесвітній обшир. Карнавал - це святкове життя, яке стає таким лише коли до звичного - повсякденної праці і відпочинку - приєднується надбуденне: зі сфери духу. На відміну від офіційного свята карнавал маніфестує тимчасове визволення від існуючого ладу, відміну всіх привілеїв, норм, правил. Народжується новий тип взаємин між людьми: карнавально-брутальний (напр., поплескування по животу, вживання фамільярно-побутової мови, навіть непристойностей; лайки). Тіло й тілесне життя одержують тут космічний розмах, це зовсім не тіло і не фізіологія у вузькому і точному сучасному сенсі.Мода - це специфічна і динамічна форма стандартизованої масової поведінки, яка виникає переважно стихійно під впливом домінуючого в суспільстві настрою і швидко мінливих смаків і захоплень. Моду можна розглядати також, як своєрідний соціально-психологічний механізм людського спілкування, який надає йому рухливості, урізноманітнює і змінює її . Механізм дії моди в своїй основі має створення, передачу і прийом певної інформації, яка циркулює поміж людьми, тобто міжособистісну комунікацію. З точки зору теорії комунікації моду можна розглядати як один із способів оформлення і закріплення нової інформації, яка потрапляє в суспільне користування в процесі соціального розвитку . На сучасному етапі розвитку інтересу суспільства до проблем моди, зараз вже в XX - XXI столітті, виявляється, що мода охоплює не лише зачіски, костюми, меблі, не лише твори живопису, скульптури і архітектури, але й втручається в такі області, як економіка, промисловість, наука і політика.Обряди, свята, звичаї завжди існували як особлива форма спілкування між людьми. Результати досліджень археології, етнографії, інших наук дають підстави припустити, що обрядовість виникла на тому етапі розвитку цивілізації, коли людина навчилась передбачати соціально визначні життєві ситуації. Святкування, відзначення у формі обрядів певних вузлових моментів у житті роду, племені, сімї, окремої людини від систематичного повторювання переростали в традицію, що мала глибоке суспільне навантаження й далеко ширші функції, ніж просто розважальний акт. Аналізуючи співвідношення обрядовості, традицій, звичаїв, дослідники підкреслюють їх тісний звязок, але, водночас, безперечну специфіку. Генкін, який розглядає обряд як «персоніфіковане особисте свято», тому що святкова ситуація, що викликала до ж
План
План
1. Форми комічного у мистецтві
2. Сенс трагічного конфлікту
3. Тотемізм - міф - мистецтво
4. Карнавальна культура від Середньовіччя до Новітніх часів
5. Мода як форма естетичної діяльності
6. Свято як естетичний феномен
7. Герменевтична концепція мистецтва Г.Г. Гадамера
8. «Відкритість» і «недовимовленість» в мистецтві
9. Наявність мистецтва у доісторичної людини
10. Людська особистість - головний предмет мистецтва Відродження
11. Реалізм у творчості В.В. Верещагіна
12. Поєднання романтизму і реалізму в творчості Вєніціанова
13. Інтерпретація сновидінь в сучасному мистецтві
14. Вплив ідеї інтуїтистів на мистецьку практику
15. Місце праці І.Я.Франка «Із секретів поетичної творчості» для розвитку української естетики
16. Український естетичний дискус к.ХІХ - п.ХХ ст
17. Особливості вітчизняної естради в Україні
Список використаної літератури
Список литературы
1. Борев Ю.Б. Предмет и задачи эстетики // Эстетика. - М., 1985.
2. Міфи Давньої Греції. - К., 1980. Мифологический словарь. - М., 1985.
3. Підлісна Г. Н. Світ античної літератури. - К., 1989.
4. Словник античної міфології. - К., 1985.
5. Фрагменты ранних греческих философов. - М., 1989. - С. 5-17.
6. Шкуратова Н.Б. Проблема катарсису: історичний аспект //Етика, естетика і теорія культури: Зб. - К., 1992. - № 35.
12.Петров Л.В. Мода как общественное явление. - СПБ.: Знание, 1974. - 32 с.
13. Естетика: Підручник / Л.Т.Левчук, Д.Ю.Кучерюк, В.І.Панченко; За заг. ред. Л.Т.Левчук. - К.: Вища шк., 2000. - 399 с.
14. Кучерюк Д. Ю. Естетика праці. Ціннісні відносини. Творчість. Людина. К, 1989.
15. Банфи А. Философия искусства. М., 1989. С. 113.
16. Лекции по истории эстетики. Ки. З, ч. 2. Л., 1977. С. 12.
17. Енгельс Ф. Походження сімї, приватної власності і держави // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Т. 21. С. 33.
18. История всемирной литературы в 9 томах: Том 3. - М.: Наука, 1985.
19. История западноевропейской литературы: Средние века и Возрождение / Под редакцией М.П. Алексеева и др. - М.: Высшая школа, 2000. - 462 с. - С.: 147-443.
20. История зарубежной литературы: Раннее Средневековье и Возрождение / Под редакцией В.М.Жирмунского. - М.: 1987.
21. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. - М.: Искусство, 1978.
22. Шаповалова М.С., Рубанова Г.Л., Моторний В.А. Історія зарубіжної літератури: Середні віки та Відродження. - Львів, 1982.
23. Дмитриенко А.Ф., Кузнецова Э.В., Петрова О.Ф., Федорова Н.А. 50 кратких биографий мастеров русского искусства. Ленинград, 1971г.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
