Держава скіфів і її особливості. Суспільний лад, ведення господарства, державний апарат. Скіфські міфи й епос, релігія і релігійні обряди, їх характеристика. Зброя, посуд, мистецтво, культура, особливості обряду поховання. Військова справа у скіфів.
Скіфська культура - термін, до якого дослідники вкладають різний зміст. У вузькому значенні цим терміном називають культуру тільки самих скіфів, які займали територію степів Північного Причорноморя між Дунаєм і Доном. У більш широкому сенсі термін вживався як назва культури, поширеної на території степової та лісостепової зон на північ від Чорного моря та Північного Кавказу в VII - III ст. до н. е.. Весь комплекс цих яскравих ознак мав широке поширення в культурах кочівників степів Євразії, так званого скіфо-сибірського світу. Скіфи грали велику роль в політичному житті Передньої Азії, брали участь у процесі етногенезу численних народів нашої країни, створили вражаюче мистецтво, яке отримало широке географічне поширення.У VII-III ст. до н. е. у степових районах Північного Причорноморя, на території сучасної Південної та Південно-Східної України, а частково і в Криму панували скіфські племена. Більшість сучасних дослідників вважає, що формування скіфів відбулося внаслідок взаємодії як місцевих (кіммерійських), так і прибулих (іранських) кочових племен. У VII ст. до н. е. у скіфів утворюється могутній племінний союз. Наймогутнішим й найчисленнішим племенем, розповідає він, були скіфи царські, які вважали інших скіфів своїми рабами.Основною суспільною одиницею була родова община, що складалася з кількох патріархальних сімей. Рід, родова община володіли землею, виділяючи кожній патріархальній сімї ділянку землі за жеребом. У скіфів-кочівників кожна сімя мала свою отару, стадо корів, але земля, як і у землеробів, належала общині, племені. Зявляються у скіфів і раби, яких вони добували під час численних воєн і походів. Значно прискорила зміни, що назрівали у скіфському суспільстві, війна скіфів з військами перського цари Дарія І у 514-513 рр. до н. е.Скіфське царство може бути віднесено до держав рабовласницького типу. Главою Скіфської держави був цар. Цар також здійснював судові функції. Влада царя була дуже великою. Владними правителями Скіфського царства з центром у Криму у III-II ст. до н. е. були Скілур і його син Палак, а в II ст. до н. е.Грецькі письменники, зокрема Геродот, донесли до нас уривки скіфських міфів, легенд і епосу. Знайоме нам імя родоначальника скіфів Таргітая, якого греки при передачі одного з варіантів цієї легенди перетворили на свого героя Геракла. Геродот дає імена скіфським богам і тут же пояснює їх за допомогою грецьких назв божеств. Його дружина Гея (Земля) у скіфів іменувалася Апі. Двом божествам - Гераклові і Арею - не дається скіфських імен.Войовничий побут відбився у звіриному стилі, тобто в зображеннях певним чином стилізованих сильних і швидких тварин. Подібний звіриний стиль міститься в оповіданні про палац царя Скіла та Ольвії. Цей палац був прикрашений зображеннями сфінксів і грифонів. Зброя - найважливіша частина ужитку скіфів і похоронного Для захисту тіла використовували шкіряні шоломи - башлики, та шкіряні безрукавки - панцири. Скіфи були кінними стрільцями.Скіфи ховали мертвих у ямах або в катакомбах, під курганними насипами. Коли цар помирав, його тіло протягом порівняно тривалого часу возили по скіфських дорогах, і скіфи повинні були всіляко висловлювати печаль з приводу кончини владики. Потім тіло царя привозили в Герри, клали його в могильну яму разом з його вбитої дружиною, убитими слугами, кіньми і насипали над ним величезний курган. Загалом скіф уявляв собі потойбічне життя як повторення дійсного. Більшість цих курганів пограбовано ще в давнину.Скіфські воїни, володіючи знаннями та досвідом предків, проходили особливу психофізичну підготовку, яка дозволяла їм, використовуючи «внутрішній вогонь», не відчувати втоми протягом багатьох годин безперервного бою. Була у скіфів відпрацьована система впливу на психіку воїнів супротивника. Арріон писав, що скіфи мали військові значки у вигляді знамен на жердинах драконів. У скіфів, як і у військах амазонок, перед боєм виконувався особливий ритуал «готовності до бою» та психологічного впливу на супротивника. Скіфи іноді допомагали у війнах сусідам.Шлях скіфів не короткий - історія відміряла їм більше тисячі років. Тривалий час вони представляли пануючу політичну силу на великій території між Доном і Дунаєм. Чимало видатних археологів і істориків займалися вивченням цього народу.
План
План
Вступ
1. Держава скіфів
2. Суспільний лад, ведення господарства
3. Державний апарат
4. Скіфські міфи й епос. Релігія і релігійні обряди
5. Зброя, посуд, мистецтво, культура
6. Поховання
7. Військова справа у скіфів
Висновок
Список використаної літератури
Вывод
Кожен народ проходить свій історичний шлях. Шлях скіфів не короткий - історія відміряла їм більше тисячі років. Тривалий час вони представляли пануючу політичну силу на великій території між Доном і Дунаєм. Тому історія Півдня України неспроможна розглядатися поза контекстом історії скіфів. Чимало видатних археологів і істориків займалися вивченням цього народу.
На тлі викладеного, стає ясно, що скіфська культура, як побутова, так і декоративна, таїть в собі безліч таємниць. Труднощі у вивченні побуту скіфів полягає також у тому, що немає будь-яких масштабних памяток, крім курганів, які, у свою чергу, не повністю відповідають на запитання дослідників. Так чи інакше, ми маємо право зробити висновок, що культура скіфів дуже різноманітна; рівень розвитку скіфської цивілізації в середеіне I тисячоліття до нашої ери був досить високим, щоб говорити про скіфів як про одного з найбільших народів свого часу. Хочеться вірити, що з розвитком науки і техніки нам вдасться отримати якісь нові відомості про життя цього дивного народу.
