Культура парламентської діяльності: світовий досвід та українські реалії - Автореферат

"правового вакууму" - створення нової нормативно-правової бази, якою б регулювалися процеси у різних сферах життя суспільства, оскільки, проголосивши наміри розбудови демократичного політичного режиму, Україна відмовилася від багатьох нормативно-правових актів, прийнятих за часів її перебування у складі СРСР, що не віповідали новим політичним та економічним реаліям життя. Подібна практика ставить під сумнів легітимність нормативно-правових актів, прийнятих парламентом, що автоматично спричиняє низький рівень довіри громадян до парламенту як вищого представницького і єдиного законодавчого органу держави і девальвує саму ідею демократії. парламентська діяльність консенсусна модель Попри наявність законів, які регулюють роботу парламенту, проблема політичної поведінки депутатів на засіданнях парламенту й надалі гостро стоїть перед Україною і є проблемою насамперед особистої культури парламентарів, і її вирішення лежить в площині підвищення культури парламентської діяльності загалом, що й спонукало дисертанта до подібної постановки проблеми. У світовій політичній науці проблема культури парламентської діяльності досліджується в контексті політичної культури, політичної діяльності, парламентської діяльності конкретної країни. В дисертаційній роботі також були використані методи, які у поєднанні дали змогу прослідкувати ґенезис теоретичних концепцій феномену "культура парламентської діяльності" (історичний метод); метод порівняльного політологічного аналізу дав можливість сформулювати характерні риси моделей культури парламентської діяльності, які набули втілення у країнах сталої демократії; на основі використання ціннісного або аксіологічного методу було виокремлено найбільш ефективну, на думку автора, модель культури парламентської діяльності для транзитних країн (консенсусна модель культури парламентської діяльності), проаналізувати перспективи її розвитку в Україні; системний метод дозволив проаналізувати процеси формування культури парламентської діяльності в Україні в контексті процесів інституціоналізації демократії та розвитку політичної культури громадян України загалом.У розділі 1 - "Наукові підходи до визначення сутності феномену "культура парламентської діяльності"" - проаналізовано теоретичні концепції, які пояснюють сутність, зміст і структуру поняття "культура політичної діяльності", внутрішні детермінанти, під впливом яких вона формується, і конкретні види культури парламентської діяльності. Підрозділ 1.2 - "Зміст і структура культури парламентської діяльності" - присвячений виокремленню основних компонентів, які становлять зміст культури парламентської діяльності, та основним структурним компонентам, які лежать в основі культури парламентської діяльності. Спираючись на наведені у попередньому підрозділі теоретичні підходи до окресленої проблеми, автор пропонує такий категоріальний ряд для дослідження культури парламентської діяльності: політична культура, парламентська культура, політична діяльність, політична поведінка, парламентська діяльність і, зрештою, - культура парламентської діяльності. Ефективність парламентської діяльності - властивість політичних дій, рішень, що відображає міру того, наскільки ці дії і рішення приводять до бажаних наслідків; це результативність здійснення функцій і виконання свого призначення парламентом у політичній системі і суспільстві і залежить від політичного професіоналізму депутатів, що є ще однією складовою культури парламентської діяльності. Консенсусний (колегіальний) стиль характеризується максимальним прагненням членів парламенту до узгодження інтересів і вироблення зон порозуміння; такий стиль дає змогу різним політичним силам парламенту і субєктам політики досягти згоди та взаємного порозуміння і взаємодії, а також досягнути прийняття рішень на основі узгодження різних політичних і практичних позицій, ідей і навіть типів політичної культури різних прошарків суспільства; регулювати політичні відносини за допомогою правових, соціальних і психологічних чинників, які проявляються у вигляді продукування відповідних правових актів, проведенні переговорних процесів, зміцненні єдності суспільства.Поняття "культура парламентської діяльності" - це інтегрувальний процес, функціональний процес парламентської діяльності, в якому поєднуються загальні питання співвідношення понять "культура", "політична культура" і "парламентська культура" (як основних характеристик парламентської діяльності), відбувається інтегрування культури в політичний простір, зокрема в парламентську діяльність. Основні компоненти культури парламентської діяльності являють собою поєднання та взаємовплив двох елементів: 1) організаційної (внутрішньої) культури самого парламенту як державної установи; Типи культури парламентської діяльності, характерні для сталих демократій, являють собою поєднання двох елементів, на яких базується представництво інтересів: народно-делегатського і народно-депутатсько

Основний зміст дисертації