Культура монастирів Галичини в контексті суспільно-історичних процесів ХVІ–ХІХ століть - Автореферат

Українське суспільство, переживаючи сьогодні кардинальні зміни в усіх сферах свого буття, потребує відродження національної духовності, культури, мистецтва, що значною мірою залежить від глибокого й комплексного вивчення суспільно-культурних відносин в Україні на різних історичних етапах. Сьогодні зростає необхідність ґрунтовного аналізу діяльності монастирів на різних історичних етапах, позначеної помітним впливом чернецтва на суспільну свідомість, що значною мірою визначало естетичні смаки різних верств населення, упродовж тривалого часу сприяючи формуванню національних пріоритетів у розвитку церковної політики, культури та сакрального мистецтва Галичини. Дисертація виконана згідно планів науково-дослідницької роботи кафедри історії і теорії мистецтв, вона відповідає темі №2 “Дослідження розвитку культури, історії, образотворчого мистецтва, архітектури, будівництва в Україні” перспективного тематичного плану науково-дослідницької діяльності харківської державної академії дизайну і мистецтв на 2001-2005 рр. Тема затверджена Вченою радою Харківської державної академії дизайну і мистецтв (протокол № 3 від 22 листопада 2003 р.). Мета дослідження - зясувати особливості розвитку культури монастирів Галичини XVI-XIX ст. у контексті загальнонаціональних та європейських суспільно-історичних процесів, окреслити повязану з цим проблематику, ввести історичний досвід монастирської культури в коло практичних завдань сучасної науки. Для досягнення поставленої мети та реалізації накреслених завдань були використані такі методи дослідження: аналітичний - для обробки архівних матеріалів і вивчення історичної, культурологічно-мистецтвознавчої, філософської, теологічної літератури з питань розвитку культури монастирів Галичини зазначеного періоду; системний та комплексний підхід - для відтворення цілісної картини культурно-мистецької діяльності монастирів; порівняльно-історичний аналіз для обєктивної оцінки організації монастирського руху, його освітніх програм, шляхів реформування й функціонального призначення чернечих осередків; іконологічний та іконографічний - для виявлення образно-стилістичних рис і визначення типологічних груп памяток книгодрукування, архітектури, живопису, творів декоративно-прикладного мистецтва монастирського походження.У монастирях цього типу переважав консервативний погляд на форми організації чернечого життя, що сприяло збереженню багатьох традиційних засад духовної культури, літописання, ікономалювання, церковної музики, освіти. Відносини, які склалися в монастирях, повязаних із церковною ієрархією, були покладені в основу діяльності Василіанського чину, тоді як чернечі центри з більшою самостійністю значно довше зберігали православний статус. З іншого боку, чітка організація й виховання нової освіченої формації монахів стали поштовхом для активізації та зміцнення чернечого устрою на галицьких землях. У роботі відзначено, що реформа чернецтва заклала передумови зміцнення національних основ церковно-релігійної й культурної політики у ХІХ - на початку ХХ ст.: було створено ефективну й діяльну структуру, яка сприяла позитивним змінам у соціально-культурному житті українців Галичини; західний прагматизований підхід до організації релігійно-духовної практики допоміг у ХІХ ст. відродити занедбані засади візантійської та давньоукраїнської спадщини, заново оцінити її невикористаний потенціал для пробудження національної свідомості серед інтелігенції, міського й сільського населення Галичини; монастирі відіграли важливу роль в етноконсолідації українського населення, збереженні його самобутності в умовах релігійного, соціального та національного тиску з боку Австрійської монархії, а згодом Польщі; зріс авторитет церкви як важливої духовної інституції та її опори - монастирів. Ініціатором обєднання зусиль церкви та монастирських структур з національно-свідомою інтелігенцією став митрополит Андрей Шептицький. як пріоритетний напрям суспільної роботи було обрано розвій української духовно-релігійної спадщини, науки, культури, мистецтва, освіти.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Чуйко О.Д. Мистецькі аспекти в історії монастиря Скит Манявський // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. праць. Харків, 2000. - Вип. 2-3. - С. 55-56.

2. Чуйко О.Д. Вивчення монастирських традицій в іконописі Галичини // Галичина: Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. - Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, 2002. - Вип. 8. - С. 158-163.

3. Чуйко О.Д. Мистецтво василіанських монастирів та становлення марійського культу в Галичині // Мистецтвознавство ‘03: Науковий збірник. - Львів: СКІМ, 2004. - С. 175-186.

4. Чуйко О.Д. Вивчення монастирської культури Галичини міжвоєнного періоду // Мистецтвознавство ‘04: Науковий збірник. - Львів: СКІМ, 2004. - С. 119-132.

5. Чуйко О.Д. Иконостас монастырской церкви Рождества Богородицы в городе Тисменица // Ватерпас. - 2002. - Вип.3 (40). - С. 56-58.

6. Чуйко О.Д. Іконостас монастирської церкви Різдва Богородиці (1736 р.) у м. Тисмениця на Івано-Франківщині. Проблематика стилю і стилізації в галицьких іконостасах XIX ст. // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. тез конференції. - Харків, 2002. - Вип. 6. - С. 110-113.

7. Чуйко О.Д. До питання взаємообміну традицій облаштування інтерєрів храмів західного і східного обряду на теренах Галичини // Станиславівська колегіата: між минулим і майбутнім. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції - Івано-Франківськ, 2004. - С. 81-82.