Культура Київської Русі та середньовічна культура Західної Європи - Реферат

Ще у 860 р. були хрещені київські князі Аскольд і Дір, прийняла християнство княгиня Ольга, більша частина княжої дружини за її часи також була християнською. Християнство було офіційно запроваджено Володимиром Великим у 988 р. Запровадження християнства на Русі піднесло її міжнародний авторитет, вирішило проблему обєднання язичницьких культів, сприяло зміцненню державності, поширенню писемності, літератури та нової техніки, архітектури, іконопису, мозаїки. Разом з християнством на Русі було запроваджено церковний візантійський календар, культ «чудотворних» ікон, культ святих та ін. Головним був Печерський монастир під Києвом, засновником якого був чернець Антоній.Політичною та культурною спадкоємницею Київської держави стало Галицько-Волинське князівство, що утворилося в результаті обєднання Галичини та Волині у 1199 р. князем Романом. Географічне розташування давало можливість Галицько-Волинському кнізівству встановити тісні економічні, політичні та культурні звязки з країнами Західної Європи. Міста Галич, Луцьк, Звенигород, Володимир-Волинський та Львів стали важливими осередками духовної культури Галицько-Волинського князівства, центрами літописання та книгописання. У Галичі працював «мудрий книжник» Тимофій, князь Володимир Василькович сам писав та переписував книги, мав велику бібліотеку, яку заповів церквам Волині.Завоювання Римської імперії в V ст. варварами призвели до занепаду міської античної культури. Варвари (від грец. barbaroi - іноземці) зруйновували міста, знищували памятки античного мистецтва й бібліотеки, стали причиною розірвання торговельних й політичних звязків. Християнство, яке впродовж трьох століть переслідувалося релігією, стало у 313 р. державною і заповнило порожнечі в старих культурах, зруйнованих частою зміною імператорів. Християнство виявилося ідеологією, придатною також і для завойовників, бо проголошувало божественність влади взагалі, а не конкретних її представників. Спочатку, правда, деякі варвари (вестготи й лангобарди) прийняли не той варіант християнства (аріанство), який став панівним у Західній Європі, але після VII ст. їх було силою повернуто до католицизму.Для підготовки служителів церкви були створені єпископські та монастирські школи. До програми навчання, розробленої для них Боецієм і Кассіодором, входило «сім вільних мистецтв», поділених на дві частини: тривіум (три шляхи знання: граматика, риторика й діалектика) та квадриум (геометрія, арифметика, астрономія й музика). Це був найпростіший варіант, що залишався від античної освіти. Його було запозичено в карфагенського ритора Марціана Капелли, який у V ст. визначив сім вільних мистецтв. У XII-XIII ст. деякі школи, що мали відомих професорів богословя, філософії, медицини та римського права, було реорганізовано в університети.Жорстока соціальна структура та ідеологія середньовіччя гальмували розвиток культури, позбавляли її змоги дошукуватися відповідей на нестандартні питання. Лицар мусив бути активним (подорожувати, змагатися на турнірах на честь дами серця), скрізь шукати можливості відзначитися. Увесь перелік вимог до лицаря свідчить, що то був саме ритуальний борець, а не діяч із власної ініціативи та за власним планом дії. Лицар повинен був молитися, утримуватися від гріха, захищати свого сюзерена, але робити це за певними вимогами, які було описано в куртуазній (від фр. До цієї літератури належать лицарські романи (найпопулярніший з них - «Тристан та Ізольда» - про трагічне кохання лицаря Тристана та дружини корнуольського короля Ізольди), лірика трубадурів (провансальських мандрівних поетів-співців), труверів (придворних поетів-співців у Франції), мінезингерів (німецьких співців кохання).

ЗМІСТ

1. Вплив християнства на розвиток культури Київської Русі

2. Особливості культури Галицько-Волинського князівства

3. Особливості європейської середньовічної культури

4. Освіта та наука середньовіччя

5. Лицарство як явище європейської культури

1. Вплив християнства на розвиток культури Київської Русі

Знойко О.П. Міфи Київської землі та події стародавні. - К.: Молодь, 1989. - 304 с.

Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник / За ред. Л.Т. Левчук. - К.: Либідь, 1997. - 448 с.

Історія світової культури: Навч. посібник / Кер. авт. колективу Л.Т. Левчук. - К.: Либідь, 1993. - 320 c.

Історія світової культури: Навч. посібник / Кер. авт. колективу Л.Т. Левчук. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 1999. - 368 с.

История искусств: Учеб. пособие / Под ред. А. Воротникова. - Мн.: Современный литератор, 1999. - 608 с.

Історія української культури / За заг. ред. І. Крипякевича. - К.: Либідь, 1994. - 656 с.

Качановский В.В. История культуры Западной Европы: Учеб. пособие. - Мн.: ИП Экоперспектива, 1998. - 190 с.

Качкал В.А. Українське народознавство в іменах: Навч. посібник. У 2 ч. Ч. 2. - К.: Либідь, 1995. - 288 с.

Крижанівський О.П. Історія Стародавнього Сходу: Курс лекцій. - К.: Либідь, 1996. - 480 с.