Особливості відродження та розвитку культур етнічних меншин, відповідні аспекти в діяльності самоорганізаційних структур. Шляхи розбудови культурно-мистецького життя засобами загальноукраїнських, професійних, регіональних громадських організацій.
При низкой оригинальности работы "Культура етноменшин України: відродження й розвиток (1990-2000-ні рр.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Верховна Рада України ухвалила звернення до представників усіх національностей, в якому констатувалася поліетнічність суспільства, а також вказувалося, що «проголошення незалежності України ніякою мірою не призведе до порушення прав людей будь-яких національностей», що «незалежна Україна [...] забезпечить рівні політичні, економічні та соціальні права всіх громадян, повну свободу розвитку всіх національних мов і культур». відродження культурний мистецький Автори документа наголошували, що закони України гарантують усім національностям право на автономію у формі культурного самовизначення - користування й навчання рідною мовою або її вивчення в державних закладах освіти чи національно-культурних обєднаннях, розвиток національно-культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, власне віросповідання, задоволення культурно-дозвільних та інформаційних (ЗМІ) потреб, створення національних культурних і навчальних закладів, будь-яка інша діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Система законодавчих актів держави насамперед забезпечувала визнання поліетнічного характеру українського суспільства, підтверджувала право всіх його членів на збереження та популяризацію їхньої культурної спадщини, гарантувала повагу й рівноправну участь осіб, які належали до етноменшин, у всіх сферах життя та допомагала їм в усуненні будь-яких перешкод на цьому шляху, підтримувала атмосферу взаєморозуміння і взаємодії між усіма етнічними компонентами країни, а також визнавала права осіб, які були незаконно депортовані за національною ознакою за межі України, допомагала їхньому поверненню та інтеграції в українське суспільство. Криза стану етнонації полягала у своєрідній автоетнофобії - коли багато українців демонстрували нелюбов до всього українського і бажання за першої ж можливості виїхати за кордон. Існуючі принципи і механізми управління культурою все ще були зорієнтовані на традиційну патерналістську модель підтримки культури; впровадження ж нових форм і методів менеджменту, основою яких були ефективна комунікація всіх ланок і рівнів управління та дієвий зворотний звязок, відбувалася вкрай повільно.
Список литературы
Овчаренко Т.С. Культурологічні аспекти еволюції єврейського театру в Україні: Автореф. дис. ... канд. культурології. - Х., 2009. - С.12.
Кдирова І.О. Музичне мистецтво національних меншин України за роки незалежності // Наукові записки: Серія «Мистецтвознавство». - 2011. - №1. - С.27.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
