Культура дохристиянської Русі та культура Візантії - Реферат

Найвищий бог виступає під різними назвами: Перун - бог громів, Хорс - сонця, Сварог та його син Сварожич - вогню, Дажбог - добробуту, Велес - худоби, Стрибог - вітру. Були у словян інші боги: Чорнобог та Білобог, Явь та Навь, Лад і Лада, Макош та Ярило. Богам приносили жертви, просили їх про багаті врожаї, дощі, захистити від блискавки та грому. У великій пошані були знахарі й чарівники, що лікували людей й займалися ворожбою. Святкували також Мертвецький великдень, присвячений памяті померлих предків, свято Купала - ніч чар, коли цвіте папороть і можна бачити заховані скарби й розуміти мову тварин.Стародавні русичі були неперевершеними майстрами деревяної скульптури та архітектури. Наприклад, Софійський собор у Новгороді був споруджений з дуба з високими зрубами. У Києві було побудовано камяний князівський палац, стіни якого прикрашали фрески, мозаїка, інкрустації з різнокольорових порід порфіру та мармуру. Популярними у ті часи були вироби давньоруських майстрів - браслети, коралові намиста, виготовлені за допомогою техніки черні та скані. Були знайдені різноманітні музичні інструменти - гудки, свирілі, гуслі, бубни, флейти, труби тощо.По-друге, Візантія репрезентувала протягом усього існування своєрідний синтез західних і східних духовних начал, по-третє, мала великий, інколи вирішальний вплив на цивілізації Південної і Східної Європи (візантійський вплив на формування і розвиток культури Греції, Сербії, Македонії, Чорногорії, Боснії, Албанії, Болгарії, Румунії, Білорусі, України, Росії, Грузії, Вірменії незаперечний). По-четверте, Візантія - це осібний і самоцінний тип культури, незважаючи на пережитий нею вплив з боку сирійців, арабів, коптів, маврів, германців, словян, персів, тюрків, вірмен, грузинів і т.д., що пояснюється багатонаціональним характером візантійської держави. Столиця Візантії Константинополь була заснована імператором Костянтином І в 324-330 рр. на місці колишньої мегарської колонії Візантія (звідси назва держави, що її запровадили гуманісти вже після загибелі імперії). Фактично із заснуванням Константинополя Візантія усамостійнюється у надрах Римської імперії (від цього часу почався відлік історії Візантії). Завершенням усамостійнення вважають 395 рік, коли після смерті останнього імператора Єдиної Римської імперії Феодосія І (роки правління - 379-395) відбувся остаточний поділ Римської імперії на Східну Римську (Візантійську) і Західну Римську імперії.Економічний і політичний розклад Римської імперії ІІІ-IV ст. християнської доби призвів до культурного (і зокрема художнього) знеособлення включених до її складу народів, з яких деякі славні великим культурним минулим. Елліністичне мистецтво, що не мало внутрішньої єдності навіть у добу свого найбільшого розквіту, розпалося на кілька своєрідних місцевих художніх шкіл: коптську (Єгипет), сасанідську (Персія), сирійську тощо. Спільність елліністичних основ у стилістиці і спільність християнської ідеології зумовили значну схожість у сюжетах, формах і технічних прийомах окремих гілок середньовічного мистецтва і зробили кордони між ними не дуже різко окресленими: нерідко пам?ятки «романської» культури (Франції, Іспанії та Італії) визнавалися «візантійськими» і навпаки. Настає тяжкий для Візантії час: араби стають господарями всього Сходу і загрожують столиці Візантії, Італія підпадає під владу лангобардів; слов?яни захоплюють Балкани, загострено проходить класова боротьба всередині імперії. Боротьба в галузі мистецтва відбиває соціально-політичну боротьбу імператора з церквою; розрив між занепалим імператорським і мистецтвом селянсько-міщанської маси в VIII ст. і в першій половині ІХ ст. набуває форми іконоборства.

Зміст

1. Особливості культури стародавніх словян. Виникнення писемності

2. Мистецтво дохристиянської Русі

3. Особливості історичного розвитку Візантії та основні етапи візантійської культури

4. Образотворче мистецтво й архітектура

1. Особливості культури стародавніх словян. Виникнення писемності

Знойко О.П. Міфи Київської землі та події стародавні. - К.: Молодь, 1989. - 304 с.

Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник / За ред. Л.Т. Левчук. - К.: Либідь, 1997. - 448 с.

Історія світової культури: Навч. посібник / Кер. авт. колективу Л.Т. Левчук. - К.: Либідь, 1993. - 320 c.

Історія світової культури: Навч. посібник / Кер. авт. колективу Л.Т. Левчук. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 1999. - 368 с.

История искусств: Учеб. пособие / Под ред. А. Воротникова. - Мн.: Современный литератор, 1999. - 608 с.

Історія української культури / За заг. ред. І. Крипякевича. - К.: Либідь, 1994. - 656 с.

Качановский В.В. История культуры Западной Европы: Учеб. пособие. - Мн.: ИП Экоперспектива, 1998. - 190 с.

Качкал В.А. Українське народознавство в іменах: Навч. посібник. У 2 ч. Ч. 2. - К.: Либідь, 1995. - 288 с.

Крижанівський О.П. Історія Стародавнього Сходу: Курс лекцій. - К.: Либідь, 1996. - 480 с.