Християнство як один з напрямків єдинобожжя, який разом з іудаїзмом та ісламом входить в групу авраамічних релігій. Вплив прийняття християнства на подальшу культуру Київської Русі. Епоха воєнної демократії у східних слов"ян та їх язичницька релігія.
В ІХ ст. у Східній Європі сформувалася ранньофеодальна держава - Київська Русь, яка відіграла важливу роль в історії не лише східноєвропейської, а й західноєвропейської цивілізації. Політичне обєднання східнословянських племен сприяло їх етнічній консолідації, формуванню єдиної древньоруської народності, її культури. При розкопках стародавніх міст Києва, Галича, Чернігова, Володимира-Волинського археологи знайшли велику кількість знарядь праці, зокрема сільського господарства, кістяних гребенів, прикрас із кольорового скла, які належать до цієї епохи. Наголосимо, що зміни в соціально-економічній і політичній сферах, які супроводжувались посиленням князівської влади, неминуче викликали зміни і в духовній сфері, насамперед, у релігії. Проте навіть модернізована стара релігія не відповідала потребам часу: вона гальмувала процес державотворення, не захищала багатства і привілеї феодальної верхівки, що набирала силу, ускладнювала розвиток міжнародних звязків з християнськими країнами.Спочатку словяни приносили жертви "злим" і "добрим" духам (упирям, берегиням), пізніше - Перуну - богу блискавки, Дажбогу - богу Сонця. На честь бога Велеса (Волоса) - покровителя худоби на початку січня випікали печиво у вигляді домашньої худоби, одягали маски тварин.Стародавні словяни глибоко шанували Дажбога, бога неба Сварога та його сина - бога вогню Сварожича. З посиленням соціальної та майнової диференціації в середовищі населення Київської Русі язичницька релігія перестала виконувати обєднувальну функцію між різними соціальними угрупованнями. На Русі ще до запровадження християнства як державної релігії зароджувалась писемність, складалися моральні та правові норми, розвивалась архітектура, скульптура (зокрема деревяна), спостерігалися зародки театралізованих вистав тощо. Виникнення писемності у східних словян було зумовлене обєктивними причинами, необхідністю задовольняти потреби у спілкуванні (торговельні, дипломатичні, культурні звязки).На Русі про християнство також було відомо задовго до релігійних РЕФОРМВОЛОДИМИРА Великого : християнами були Аскольд і Дір . Але вирішальним для процесу християнізації нашої країни було введення цієї релігії як державної в 988-990 рр. Язичницькі боги на чолі з Перуном повинні були викликати у людей не тільки повагу, але і страх, символізувати волю правителя, обовязковість його наказів, невідворотність покарання . Для цього на Старокиївській горі було створено пантеон, де, судячи з мініатюр Радзивілівського літопису , боги мали дійсно урочистий і грізний вигляд. Більш того, за переказами, Володимир відродив забутий і, очевидно, не вельми популярний звичай людських жертвоприношень, щоб надати новому культу трагічно пишного характеру: «І приносив їм жертви, називаючи їх богами, - говориться в „Повісті временних літ“, - і поганилася кровю земля Руська і горб той».Мистецтво Київської Русі розвивалося в загальному руслі середньовічної європейської культури і було нерозривно повязане з церквою і християнською вірою. Довгий час як головний будівельний матеріал використовувалася деревина , що була в достатку доступна. Церква була прозвана Десятинною тому, що Володимир спеціальною грамотою відписав їй десяту частину великокняжих прибутків. Доля церкви склалася трагічно: в 1240 , коли до Києва увірвалися орди Батия , вона стала останнім рубежем оборони і була вщент зруйнована. Будівельники застосовували метод так званої «утопленої плінфи» , коли ряди цегли через один були заглиблені в стіну , а проміжки, які утворилися, заповнювалися цемянкою (розчин вапна , піску і товченої цегли).Таким чином, огляд культури Київської Русі цього періоду засвідчує визначальні впливи візантійського християнства на всі сфери її розвитку. Розглянувши процеси культурного становлення та розвитку Київської Русі, слід зазначити, що вони відбувалися під благотворним впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів і завершилися створенням високорозвинутої, багатогалузевої культури нашого народу. Могутньою основою формування і розвитку самобутньої давньоукраїнської культури був багатий культурний спадок українців.
План
Зміст християнство київський релігія
Вступ
1. Культура дохристиянської Русі
2. Прийняття християнства
3. Мистецтво Київської Русі
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
Таким чином, огляд культури Київської Русі цього періоду засвідчує визначальні впливи візантійського християнства на всі сфери її розвитку.
Розглянувши процеси культурного становлення та розвитку Київської Русі, слід зазначити, що вони відбувалися під благотворним впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів і завершилися створенням високорозвинутої, багатогалузевої культури нашого народу. Могутньою основою формування і розвитку самобутньої давньоукраїнської культури був багатий культурний спадок українців. Уже в V-VII ст. у них нагромадилися практичні знання про природу, багата і сильна язичницька релігія. А з нею була повязана й розмаїта усна народна поезія, яка залишалась не лише одним з важливих компонентів культури наступних поколінь, але й справила величезний вплив на процеси творення оригінальної літератури.
Проте культура Київської Русі не стала простим продовженням культури попереднього часу. Глибокі зміни в суспільному житті українців (виникнення держави, формування давньоукраїнської народності тощо) призвели до якісних зрушень у розвиткові їх культури, в результаті чого вона за-порівняно короткий історичний проміжок часу досягла високого рівня і посіла гідне місце у світовій середньовічній культурі. Тісна взаємодія народної культури і культури князівських салонів, обєднуюча їх ідея єдності та могутності Русі, спільне почуття патріотизму надавали всій культурі загальнонародного характеру.
Оцінюючи видатну роль нової віри в розвитку Київської, держави навряд чи було б правильно вважати православну церкву винятковим фактором її всесвітньовідомих досягнень, однак саме вона взяла на себе роль головного стимулятора та організатора цього процесу.
Список литературы
1. Афонін В. О., Афонін Ю. В. Культурологія: Навч. посіб. для самост. роботи студ. вищ. навч. закл. / Луганський національний педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. Кафедра культурології та кіно-, телемистецтва - Луганськ : Альма-матер, 2005. - 248с.
2. Герчанівська П. Е. Культурологія: Навч. посібник для дистанційного навчання / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". Інститут дистанційного навчання. - 2. вид., випр. і доп. - К. : Університет "Україна", 2006. - 323с.
3. Горський В. С., Кислюк К. В. Історія української філософії: Підруч. для студ. вищ. навч. закл.. - К. : Либідь, 2004. - 488с.
4. Закович М. М., Зязюн І. Ан., Семашко О. М., Безвершук Ж. О., Дорога А. Є. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посібник / Микола Михайлович Закович (ред.). - 2. вид., стер. - К. : Знання, 2006. - 567с.
5. Історія української культури / Іван Крипякевич (ред.). - К. : Либідь, 1994. - 651с.
6. Історія української філософії: Хрестоматія / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка / Марія В. Кашуба (упоряд.). - Л. : Видавничий центр ЛНУ ім. І.Франка, 2004. - 356с.
7. Матвєєва Л. Л. Культурологія: Курс лекцій:Навч. посібник для студ. вищих навч. закл.. - К. : Либідь, 2005. - 512с.
8. Чорний І. В., Перцева В. А. Культурологія: Навч. посіб. для студ., курсантів та слухачів вищ. учбових закл.. - Х. : ТОВ "Прометей-Прес", 2005. - 230с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
